Огляд Beyerdynamic Aventho Y – професійний підхід до «бюджетної» моделі

Компанія Beyerdynamic вирішила не зупинятись на цифрових моделях у лінійці Aventho і випустила модель, ідея якої полягає в залученні нової аудиторії до лав фанатів. Це відносно бюджетні повнорозмірні навушники з ANC, але зроблені не гірше за флагмани.

Пакування і дизайн

Пакування тут класичне для німців: зручна коробка, ложемент і кейс з аксесуарами. З аксесуарів тільки кабель Type-C та тканинний чохольчик. Але чохольчик не простий, а з відсіком під той самий кабель, тому тут вже не дефолт. Далі про дизайн. Тут інженери і дизайнери попрацювали. Beyerdynamic AVENTHO Y у своїй назві повторює впізнаваний логотип компанії у вигляді букви Y. І це не залишили без уваги і в дизайні – майже всю площину чашок займають ці логотипи. Колірна гама преміальна, шкірозамінник якісний, пластик міцний. Але так, якщо приглядатися, то тут ми маємо «близнюків» Soundcore Space One чи Soundcore Space 2, у яких шарніри металеві, але загалом наголов'я виконано з пластику. Металевої дужки тут немає. Але завдяки ребрам жорсткості навушники мають дуже відчутну пружність і взагалі не люфтять. Мені посадка сподобалась, але краще чітко підбирати розмір під свою голову, бо може бути дискомфортно, якщо зробите дещо менше чи більше, адже геометрія наголов'я чітко лягає в обраний розмір. А ще вони можуть компактно складатися, що дозволить зручно брати їх із собою в дорогу чи на роботу.

Чашки і амбушури

Це той випадок, коли це можна винести в окремий розділ. Я поважаю компанію Beyerdynamic за те, що вони намагаються зробити максимально комфортні для багатьох навушники, не завжди женучись за зменшенням габаритів. Тут саме така ситуація – чашки великі, зручні і просторі. Але от з амбушурами все ж перестаралися (або їх треба розім’яти), бо відчуття дещо жорсткуваті, через це може відбуватися нерівномірне прилягання до голови. (У мене за правим вухом була відчутна втрата басу).

Керування і підключення

Тут компанія вирішила пройтися по закоренілих олдах. Сенсори – ні, не чули. Тільки кнопки і перемикачі. З цікавого: увімкнення відбувається трипозиційним тумблером. В середньому положенні це просто увімкнено, в лівому – вимкнено, а в правому – режим підключення. Заплутатись неможливо. Те саме і з кнопками керування – 3 кнопки, які чітко відчуваються наосліп. І окремо кнопка перемикання режимів ANC. Загалом може виглядає і не по-сучасному – але працює… МММ, смакота.

Ніде не зустрів цього в описі, але на навушниках окрім USB-С є роз’єм 3.5. Звук по ньому вони не відтворюють, це для підключення зовнішнього мікрофона, на кшталт як на ігрових гарнітурах бренду.

З крутих фішок – навушники можна слухати по дроту через вбудований ЦАП. Просто підключаєте їх кабелем Type-C і слухаєте.

За бездротове з’єднання відповідає Bluetooth 6.0. Сигнал максимально стабільний і чіткий, радіус покриття величезний. В режимі зменшеної затримки майже не відчувається втрата якості звучання.

Аудіофільських кодеків не завезли – тільки базові SBC та AAC, але реалізовані дуже грамотно, прям явного відчуття, що це кодеки зі стисненням, не виникало, але, звісно, по кабелю грають цікавіше.

Додаток-компаньйон

За налаштування Beyerdynamic Aventho Y і керування підключенням відповідає фірмовий додаток, де можна налаштувати більш точно ступінь роботи ANC, еквалайзер, увімкнути режим зменшеної затримки тощо.

Мікрофони та ANC

От тут не економили. В ціновому сегменті до 10000 грн мікрофони у моделі чи не найкращі. Голос передається якісно і чисто. ANC працює пристойно, фонового шуму під час роботи прозорості майже не відчутно, заглушення намагається органічно застосовувати ефект, без викривлення оригінального звуку. Загалом по частині мікрофонів дуже порадували. Але все ж ANC на максимальному режимі може дещо змінювати звучання музики.

Автономність

Тут у нас рекордні 90 годин автономності, і це прям ну дууууже багато. Навушники вільно можна заряджати пару разів на місяць, якщо користуватися навіть по 6 годин на день. Це відмінний показник.

Звучання

Що ми можемо очікувати в звучанні моделі, яку Beyerdynamic хоче зробити своїм титульним продуктом? Звісно, це їхній фірмовий звук. Загалом комусь він може здаватися дещо яскравим, але переважно це дуже детальне звучання з технічним і швидким басом та підкресленою деталізацією середини.

Низькі частоти – тут немає типового «попсового» навалу баса, навпаки, основна ставка зроблена на ударність, детальність і швидкість. Вага присутня, але вона не домінує. (Дещо можна підкрутити в еквалайзері, він тут непоганий).

Середні частоти – класика Байєрів. Чисті й розбірливі. Нижня середина не підфарбовується басом, верхня ж, навпаки, своїми акцентами створює додаткову чіткість звучання. Особливо круто це чутно на електрогітарах. Вони прямо такі – приємно злі.

Верхні частоти – вони класні, доволі протяжні й повітряні, але все ж на верхах дещо відчувається вплив кодеків. Виробник намагався це все підзгладити, але при цьому не робив їх придушеними. Такі класні динамічні високі частоти.