Аудіофільські підсумки на початок 2026 року. Топ найкращих навушників, плеєрів, ЦАПів

Що ж, панове, сьогодні я розповідатиму вам про свої враження від аудіофільського 2025 року. На вас чекає список моїх фаворитів в різних категоріях портативного Hi-Fi аудіо: навушники (преміальні, бюджетні, дротові, бездротові, внутрішньоканальні, повнорозмірні), плеєри, ЦАПи/підсилювачі. Майже про усі перераховані моделі я писала окремі огляди, там ви зможете знайти подробиці та технічні характеристики, якщо вас зацікавить щось конкретне. А ця стаття – лише лаконічні підсумки для тих, хто хоче знати мою думку. Звісно, моя добірка не вичерпна, вона стосується тільки пристроїв, які встигли потрапити безпосередньо до мене в руки. Але в цьому році я робила немало оглядів, побувала на Audio Video Show в Варшаві та на останньому High End Show в Мюнхені, тестувала наживо новинки та ексклюзиви. Буде, про що згадати.

Як завжди, дуже прошу вас використовувати цей нарис суто як авторський матеріал для ознайомлення, а не як настанову до дії. Я поділюся з вами суб'єктивними емоціями, у кожного з нас вони різні, сподіваюся, ви це розумієте. Моделі, які я назву, можуть вам не сподобатися, орієнтуйтеся лише на власні смаки, будь ласка. Отож, рік був важкий, але зараз спробуємо знайти в ньому хоч щось позитивне. Беріть затишний глінтвейн чи міцну каву, до справи.

Портативні аудіоплеєри

Починаю з цієї категорії, а не, як завжди, з навушників, бо саме Hi-Res плеєрам в 2025 році найчастіше вдавалося мене здивувати. Дехто досі стверджує, що даний напрямок Hi-Fi перебуває в занепаді, але особисто мій досвід, м'яко кажучи, свідчить про інше. Ну, доки є люди, які хочуть мати максимально якісне джерело у компактному форм-факторі, навряд чи плеєрам щось загрожує.

Отже, найкращий плеєр у моєму рейтингу – Astell&Kern A&ultima SP4000. Не тому, що це флагман. Не тому, що ми чекали три роки. Я навіть не скажу, що він якось фантастично вразив мене при першому знайомстві в Мюнхені, мій SP3000 мені все ж сильніше імпонує за тоналкою, акцентами та загальним характером. Але після того, як вдалося пожити з SP4000 певний час та послухати його в спокійних домашніх умовах, довелося визнати – я візьму собі цю модель, вона точно буде в моїй колекції. Такого масштабу уявної сцени я в портативних пристроях майже не зустрічала, голографічність та повітряність дійсно зачаровують. Також тут хороша роздільна здатність, багато прозорості, чутно безліч мікронюансів, я таке ціную. А ще я закохана в баси цього плеєра, а саме – в їхню технічність, тонку текстурність, рухливість.

Втім, співучого астеллівського забарвлення SP4000 додали, це мене вже не надто тішить. Верхні частоти теж можу покритикувати, я чекала від них менше прямолінійності. Тобто це не той випадок, коли у мене взагалі немає зауважень. Але емоційний зв'язок з новим флагманом у нас вже сформувався, харизми йому вистачає, тож зі мною все зрозуміло. Перше місце.

Срібло я з задоволенням віддаю Astell&Kern PD10. Ось це справді несподівано, але він – однозначно мій фаворит. Надзвичайно не хотілося повертати його після огляду, він прекрасно показав себе серед моїх плеєрів, якась у нас з ним була напрочуд гармонійна взаємодія. Якби був моїм, слухала б його часто. Звук у нього такий міцненький, вагомий, щільний та рельєфний, з приємним поєднанням деталізації та натуральності. До речі, тут це не просто звичні терміни, а справді – доросла деталізація та підкреслена натуральність. Однак забарвлення не надмірне, почерк нейтральний, контури партій акуратні, тембри теплі та дуже красиві, також сподобалися соковиті ВСЧ, виразний вокал. Але найбільше, мабуть, характерні моделі зібраність та впевнений драйв. Подача енергійна, але не така стрімка, повітряна та граційна, як у SP4000, а більш ґрунтовна, переконлива, врівноважена. Щось в цьому є.

Хоча і недоліки пам'ятаю – певна нестача чіткості, спрощені баси, згладжені ВЧ, не рекордна сцена. Проте на мої враження вони, якщо чесно, не дуже вплинули, я все одно вважаю PD10 гарним універсалом. Тим більш, в комплекті він має док-станцію з романтичною назвою AK Cradle, вона стане у нагоді, якщо ви шукаєте девайс не тільки для портативного, але й для стаціонарного використання. Переможець за критерієм ціна/якість.

Третє місце – оновлений флагман FiiO M27. Поки тестувала його лише на виставці в Варшаві, але, сподіваюся, згодом візьму на огляд. Саме те, з якою підозрілою регулярністю я з того часу згадую його звук, змушує віддати йому бронзу. Не знаю, чи замінить він легендарний M17 в уявленні аудіофільського комьюніті, адже відмінностей між ними багато, але на увагу точно заслуговує. Ефектний розмах панорами, чистота і прозорість, злагодженість партій, достовірність тембральної палітри, топовий рівень інформативності, – я можу довго про нього співати, з ним було дійсно цікаво. Сцена багатошарова, інструменти тривимірні та реалістичні, в пріоритеті макродинаміка. Жанрово всеїдний, подача технічна, але більш насичена та емоційна, без показної стриманості, властивої M17. Я, коли його тестувала, випадково увімкнула після року симфонічну класику і геть не була розчарована.

Наступна модель, про яку хочу сказати – Shanling M8T. Це дебютний портативний ламповий плеєр компанії, раніше у Shanling з лампами існував лише стаціонар. І хоча конкретно я у M8T віддавала перевагу саме транзисторному, а не ламповому режиму підсилення, його почерк просто безнадійно вкрав моє серце. Для мене це ідеальне втілення поняття "музичності", тут я могла повністю розслабитися, таке кишенькове джерело ендорфіну. Звук барвистий, життєрадісний, захопливий, з гарним пробивним панчем, натуральною плавністю текстур, переливчастими нотами вокалу. Щоправда, відтінки тембрів, як на мене, занадто солодкі, це не завжди доречно, якщо звикли до моніторності. Натомість можу похвалити чіткість та досить непогану деталізацію. А ще сцена для свого класу здивувала масштабом та голографічністю, навіть з IEM, особливо у тому самому транзисторному режимі. Відверто, товариство, у мене не те щоб багато улюбленців в лінійці плеєрів бренду, це на разі другий фаворит після Shanling M9 Plus.

І ще декілька новинок, які хочеться тут назвати.

Lotoo PAW Gold Touch 2 – звісно ж, він прекрасний. Ясність, світла відкритість, делікатність у поєднанні з точністю, реалістичність та природність, вишукані ВЧ. Не ставлю вище лише тому, що не настільки відрізняється від попередника, як мені б хотілося.

Cayin N6 III – амбітний гравець, дійсно гарний апарат з можливістю кастомізації подачі за допомогою змінних плат. На мою думку, реалізація надзвичайно вдала. Загалом я не фанат фірмового звучання пристроїв компанії, але мені дуже подобався і Cayin N6 II (особливо з аудіоплатою R01), і Cayin N6 першого покоління (тут є хтось, хто тримав в руках "космонавта"?). Новинка теж залишила виключно позитивні враження. І в плані чіткості, і в плані виразності, і в плані мелодійності – крок вперед.

iBasso DX340 – актуальний флагман, вже зайняв своє місце серед серйозних джерел, які купують один раз і надовго. Звучить технічно, контрольовано, при цьому насичено та колоритно, дає простір для кастомізації. Особисто мені його додавання теплоти не зовсім до смаку, але загалом сподобався, я розумію, чому багато хто знаходить тут свій Hi-End. Раджу до ознайомлення, особливо титанову лімітку TI, якщо раптом потрапить до рук.

Shanling M7T – ще один ламповий плеєр бренду, доступніший за ціною, з незвичайною концепцією налаштування почерку. Якщо шукаєте апарат, де поєднуватимуться нейтральність та лампова теплота – ось це він. Можна перемикати два режими підсилення, обирати або більше аналоговості, або більше аналітики, але манера тут переважно рівна, спокійна і чесна. Суб'єктивно мене не так зачепив, як M8T, однак ідея цікава.

Маленький FiiO M21 – бюджетний, зручний, з чохлом у вигляді аудіокасети та відповідним інтерфейсом. Звук чистий, веселий, ледь прохолодний, енергійний та хльосткий. Поряд з ним Shanling M3 Plus – теж компактний, з неймовірно красивим дизайном корпусу, особливо у золотисто-коричневому кольорі Mocha. Подача світла, дзвінка, швидкісна, хоч і не зразкова за роздільною здатністю та деталізацією, але розважальна та невимушена.

Дротові повнорозмірні навушники

Переходимо до моєї улюбленої категорії портативного аудіо. Тут я теж була вкрай задоволена новинками.

Золото без роздумів віддаю FiiO FT7. Хоча це не навушники TOTL, але саме комбінація помірної вартості та якісного звуку – їхній головний козир. Тим, хто шукає універсальні відкриті планари не за всі гроші світу, є сенс придивитися. Моніторні, технічні, але не пересушені, а живі та яскраві, з драйвовими атаками, насиченими тембрами, величезною сценою. Ще сподобалися прозорістю, виразністю мікронюансів, окресленістю партій, контролем та ретельним опрацюванням кожного спектру. Жанрово всеїдні, але вимогливі до потужності, бажано підключати до настільного підсилювача.

Срібло – Audeze CRBN2. Ну, ось він, той самий Hi-End, ультрафлагманські електростати. Не отримали перше місце, бо цінник злий, як і у розкішних Audeze LCD-4z, але якщо від тих у мене були певні очікування, то нові Карбони стали скоріше несподіваним відкриттям. Теплі, спокійні, натуральні, з чітким рельєфом та прекрасною роздільною здатністю. Почерк трохи притемнений, але багатогранний, глибокий та неймовірно реалістичний. На виставках і в Мюнхені, і у Варшаві було враження, ніби я просто забула свої улюблені навушники на виставці, треба забирати їх та йти звідси. Дивовижно затишні, легкі для сприйняття, зовсім не потребують адаптації.

Бронза – романтичні Meze Poet. Так, я знаю, що їх треба було б покритикувати за смакове забарвлення, за брак протяжності високих частот, за надмірно оксамитові та округлі баси, за підкреслену м'якість... Але це мій топ, нехай відображає мої погляди. Мені Meze Poet дуже сподобалися. Настільки, що я аудіофільський 2025 рік для себе асоціюю саме з ними. Такі медові, співучі, атмосферні, такий делікатний почерк, така ніжна тембральна палітра. Звучать красиво, виглядають теж красиво. Додаткова музичність не заважає чіткості та непоганій деталізації. Хоча манера тут насамперед артистична, емоційна, я все ж люблю більше аналітики, але щось таке вони зі мною зробили, я слухала їх у будь-якому настрої, затамувавши подих. Та сама поезія, як у назві.

Йдемо далі. Бюджетні FiiO FT1 Pro – ще одні прекрасні повнорозміри, які мене закохали, незважаючи на їхнє базове позиціонування. В даному класі взагалі гідні відкриті ізодинами знайти важко, FiiO навіть мене здивували. Звук якісний, акуратно балансує між моніторністю та природністю, панорама дуже масштабна, багато акустичної інформації, точність контурів, деталей та післязвуч краща, ніж я очікувала. Хіба що на середині не завадило б додати ще прозорості. Зате роздільна здатність НЧ та ВЧ гарна, це цікавий крок, у бюджетних планарів саме по краях діапазону зазвичай є проблеми. Не дарма FT1 Pro стали народним хітом, я теж їх рекомендую.

Astell&Kern X Ultrasone Virtuoso – навушники з характером. Створені у колаборації двох брендів, спогади залишили дійсно затишні. Аудіофільські, дещо консервативні і за дизайном, і за звуком, зате харизматичні. Схильні до аналоговості, почерк атмосферний, вагомий, оксамитовий, тембральна гама тепла і медова. Інструменти тривимірні, об'ємні, окреслені, текстури відрізняються м'якою пластичністю, картина цілісна і злагоджена. Особисто мені було забагато басів, але все одно відриватися від прослуховування не хотілося, ця "ламповість" якось мимоволі занурювала в кожен акустичний сюжет. А ще рельєфна голографічність подачі тримала увагу.

Один з хітів High End Munich 2025 – Meze 105 SILVA. Приєднуюся до тих, хто висловився про них позитивно, в цій оновленій версії попередньої моделі Meze 105 AER розробники ніби виправили усі основні помилки. Головні риси звучання схожі – яскравість, прозорість, повітряність, чисті та соковиті тембри. Але 105 SILVA отримали більше деталізації, чіткості, технічності, у них зросла сцена, палітра стала ще барвистішою, вокал – виразнішим. Якщо характер у першого покоління був скоріше масовий, розважальний, то тут він вже аудіофільський. Втім, фірмова натуральність збереглася, норов у новинки теж веселий, неагресивний.

Тепер зовсім коротко

Audeze MM-500 – чудові навушники. Їхні тембри, тепла нейтральність та спокійна достовірність мені дуже сподобалися, з MM-100 було так само. Нові Audeze LCD-S20, до речі, теж варті уваги. Чутно, що мають закриту конструкцію, але сам почерк налаштований вдало.

Focal Lensys Pro – гарні студійні монітори у впізнаваному вишуканому дизайні, зі зручною посадкою та світлим, докладним звуком. Не йдуть у суху аналітику, додають від себе частку веселості та мелодійності, але не надмірно смакові, зберігають фірмову інтелігентну манеру. Якщо її любите – придивіться, вони підходять не тільки для роботи.

HiFiMAN Arya Unveiled – теплі, барвисті, реалістичні, з тонким окресленням мелізмів та ніжним переливчастим вокалом. Вкрадливо зачарували натуральністю, гармонійністю, насиченими контрастами. Хоча моїми фаворитами з лінійки тоді були більш прохолодні та стримані HiFiMAN Arya Stealth Magnet, тепер це не так. Arya Unveiled на акустичних жанрах грали так відкрито, довірливо, органічно, у мене не було шансів не закохатися. Я в цьому році слухала багато новинок бренду, серед них хочу відзначити ще HiFiMAN HE1000 Unveiled та HiFiMAN Ananda Unveiled, але саме Arya Unveiled обрала б собі.

FiiO FT13 – вони тут завдяки ефектному дизайну чаш з преміального червоного дерева Purpleheart, толковому балансному кабелю та драйверам 60 мм з паперу. До звукової подачі є питання, вона хоч і весела, але спрощена, однозначно смакова, але якщо сподобається – можна брати. Гарна модель для естетів, в плані візуалу настільки вирізняється серед конкурентів, що навіть опинилася в цьому топі.

Бездротові навушники

Обережно торкнуся цієї теми, бо аудіофілія і Bluetooth для мене досі речі не зовсім сумісні. Але існують бездротові навушники, які я люблю, це всі знають. Чи збільшився їхній перелік після 2025 року?

На подив – так. Почнемо з Bluetooth-повнорозмірів. Мені здавалося, до моїх фаворитів DALI IO-12 та Focal Bathys ще довго ніхто не дотягнеться, але я помилялася. Як мінімум, в цьому році вийшли оновлені Focal Bathys Mg, в плані звучання це знову крок вперед. Хоча досі не потрапили на огляд, але прослуховування на виставках залишили справді чудові спогади. Те, як вони працюють з простором та текстурами – окремий вид мистецтва. Одночасно демонструють точність та натхненний розмах, окресленість нот та м'яку натуральність. Вельми цікава новинка.

Серед більш масових моделей – Bowers & Wilkins Px7 S3. На мою думку, це найкращі навушники у середньобюджетній лінійці компанії з часів перших PX. Я нічого особливого від них не чекала, але ледь могла відірватися від їхнього солодкого, веселого, барвистого, енергійного почерку. Тривимірний об'єм та пружність партій, злагодженість гри, вміння передати настрій композиції без відчуття дешевого феєрверку – гідно зробили, молодці.

Ну і Sony WH-1000XM6 були хітом цього року, згадаю ще й їх. Не те щоб вони вразили мій аудіофільський слух, дизайн також здався суперечливим, але в плані активного шумозаглушення це абсолютний переможець та новий лідер ринку. Взагалі, різноманітність набору функцій та їхня реалізація тут зразкові.

Тепер черга навушників TWS. Знову ж таки, я сумнівалася, чи зможе хтось конкурувати з моїми улюбленцями Devialet Gemini II та Noble FoKus Rex5, але дарма.

По-перше, з'явилися розкішні Noble FoKus Prestige Encore. Я їх слухала в Варшаві, коли у них ще навіть назви не було, просто семпл. Це була магія від самого початку. Я ще не зустрічала TWS з такою голографічною, ґрунтовною панорамою, з настільки ретельним опрацюванням по всьому спектру. Вони на даний момент найбільш довершені в плані почерку серед усіх представників свого сегменту. Смакові, не зовсім універсальні, але за критерієм серйозної достовірності – прекрасні. Якщо вас теж дратують обмеження кодеків Bluetooth – FoKus Prestige Encore можна розглядати, тут цей вплив спробували звести до мінімуму.

По-друге, Technics EAH-AZ100. Знову скоріше масові, але можу їх лише хвалити. Мені складно згадати аспекти, у яких ці навушники мене розчарували, таке з Bluetooth-пристроями у нас трапляється нечасто. Ні, не щось божевільно феєричне, але без очевидних мінусів, все зроблено гарно – дизайн, зручність посадки, автономність, шумозаглушення, адекватна ціна. Звук теж значно покращили у порівнянні з минулим флагманом. Серед моделей True Wireless – маленький скарб.

Наостанок скажу про HiFiMAN TWS450. Вони від мене отримують нагороду за ергономіку – легкі, крихітні, комфортні. Подача за свої скромні гроші теж може здивувати. Якщо треба зекономити на TWS – вони одні з найбільш аудіофільських серед ультрабюджетних.

Дротові внутрішньоканальні навушники

Що вам сказати, друзі? Мене 2025 рік в плані внутрішньоканальних навушників більше засмутив, ніж вразив. Можливо, саме цією категорією Hi-Fi я вже занадто балувана, не знаю. Втім, зовсім безнадійним стан справ я б теж не назвала, є декілька новинок серед IEM, яким я без роздумів віддаю місця у своєму топі.

Золото отримують чарівні Noble Kronos. Мені вони за звуком сподобалися навіть більше, ніж лімітовані Noble Chronicle, і точно більше, ніж басовиті, не зовсім характерні для бренду Noble Shogun. У Kronos почерк цілком ноблівський – хльосткий, граційний, детальний, іскристий, стрімкий і ефектний, панчевий на НЧ та яскравий на ВЧ. Саме кристальні високі частоти тут мене зачарували, я, мабуть, навіть куплю цю модель, щоб їх спокійно послухати. А ще відкритість сцени та роздільна здатність вийшли розкішними – інструментальні партії створюють справжній розмах, водночас дрібні нюанси філігранно окреслені, розмаїття обертонів та гра з текстурами також подані цікаво. З недоліків одразу можу згадати брак виразності на середині, навушники її трохи відводять, підкреслюючи макродинаміку та масштаб простору, особисто я не є прихильником подібних рішень. Але надто вже спокусливі плюси, щоб суворо критикувати цю новинку. Давайте скажу, що я на неї чекала. Перше місце.

Срібло – моя любов, прекрасні Shanling Regal. В огляді я пророкувала, що вони неодмінно потраплять у мою добірку найкращих навушників року, якщо я її робитиму. Що ж, вони тут. Прийнятна ціна, вишуканий дизайн, можливість кастомізації. Налаштування смакове, таке соковите, швидкісне та драйвове, при цьому вивірене і технічне. Спочатку створюють вау-ефект, потім занурюють у прослуховування завдяки точності та деталізації. А ще їхні барвисті, святкові тембри мене надзвичайно потішили, напрочуд красива палітра. У своєму класі – сильний гравець.

Третє місце – недорогі Noble Van Gogh. Коли тестувала їх, засмучувалася, що таких навушників не було, коли я починала свій аудіофільський шлях. Концепція звучання схожа на згадані вище Regal – тут теж поєднуються драйв і технічність, емоційність і чіткість. Картина вокалоорієнтована, колоритна, захоплива, при цьому ясна і розбірлива, з часткою аналітичності. Однак визначальною рисою Van Gogh я б все ж назвала їхню натуральність. Вони посилюють плавність нот, додають їм теплої насиченості, це робить звук більш атмосферним та органічним. Харизматичні IEM, дуже драйвові та живі.

Далі просто низка новинок, які залишили приємні спогади. Були титанові FiiO FX17 – експресивні, ефектні, неперевершені в плані макродинаміки, інформативності, виразності ВЧ та епічності атак. Були мініатюрні Astell&Kern Luna – рельєфні, швидкісні, ясні, дещо сухуваті та жорсткі, але безкомпромісно технічні. Були, врешті, співучі, тривимірні, атмосферні, оксамитові Campfire Audio Clara, наш аудіофільський хіт, та чисті, світлі, деталізовані Campfire Audio Alien Brain, які я назвала новим рівнем прозорості.

Портативні та стаціонарні ЦАПи

На завершення хочу згадати моделі ЦАПів, від яких я отримала найяскравіші емоції. Багато толкових новинок слухала в цій категорії, тому довелося теж обирати тільки фаворитів.

Отже, найкращим портативним ЦАПом з підсилювачем у 2025 році для мене став iBasso D17 Atheris. Незважаючи на те, що його почерк має виражене тепле забарвлення, вимкнути музику було неможливо. Зібрана, жвава, панчева, енергійна подача у поєднанні з густою, насиченою палітрою, багатою на відтінки, та підкресленою натуральністю, навіть з певним згладжуванням різкості, створювали захопливий, п'янкий коктейль. Річ не для вислуховування мікронюансів, а скоріше для насолоди. Треба пробувати самостійно, але якщо сподобається, ви від нього не відірветеся, можете мені повірити.

Друге місце – iBasso D16 Taipan. Нейтральніший, лінійніший, за тоналкою світліший, не такий тілесний, більш прозорий та хльосткий, але все ще досить аналоговий і реалістичний. Особисто я була не в захваті від його м'яких та неагресивних басів, натомість мене безмежно зачарували переливчасті, протяжні, кристальні верхні частоти. А ще мелодійність середини, теж звучання легко веде за собою.

Серед мобільних ЦАПів моє серце несподівано вкрав Campfire Audio Relay. Це взагалі перший донгл компанії, спочатку мені здавалося, Кемпи відверто спізнилися, на ринку вже є все, що можна, але знайомство наживо припинило мій сарказм. Ця крихітка не лише виглядає преміально, але й грає дуже ефектно. Іскристий, деталізований, хльосткий, яскравий та чіткий почерк з гарною артикуляцією – як бачите, налаштування цілком збігається з моїми уподобаннями.

Друге місце – iFi Audio GO link Max. Звісно, за свої скромні гроші флагманською роздільною здатністю він не вражає, однак звучить дуже виразно, злагоджено і контрольовано, взаємодіяти з ним було приємно. Можу рекомендувати, якщо у вас обмежений бюджет. У мене самої є такий, з колекційного мюнхенського випуску.

Щодо стаціонару – моїм відкриттям року назву, звичайно, iFi Audio iCAN Phantom. Рідкісний пристрій, який я з задоволенням слухаю і у транзисторному, і у ламповому режимі. І взагалі хочеться його вмикати щодня. Найцінніше – колоритне поєднання граційної витонченості та реалістичності, глибоких контрастів та ніжних напівтонів. Вміло тримає баланс у всьому.

На другому місці – iFi Audio iDSD Valkyrie. Сподобався своєю ясністю, спокійною відкритістю, нейтральністю, ненав'язливою деталізацією та повітряністю. Гармонійно грає, делікатно та мрійливо, мені відгукнувся якимось медитативним настроєм.