Огляд ЦАП-підсилювача FiiO K17 – краще що створювала компанія на сьогодні

Я не хочу і не буду тримати інтригу за ради інтриги – тут це зайве. Пристрій, після якого навіть я на якийсь час замислився чи влучно і вчасно оновив свій сетап (і відповідь на це питання буде далі за текстом, обов’язково). Так, у нас в Україні цінник такого пристрою більшості буде здаватись шаленим, але не аудіофілам і тим хто готовий вкластись в звук. FiiO K17 – це капіталовкладення в якість проводження часу, це примха бути максимально прагматичним в світі аудіо, де «оверпрайс» є нормою. Тому я спробую вас закликати ставитись до моїх слів з розумінням контексту, а саме – розуміння того, що цей успіх, він відносний і пізнається в порівнянні. А тому давайте знайомитись з цим красенем, а може навіть намагатись зрозуміти правий я в своєму захваті чи ні.

Комплектація, матеріали та дизайн

Досвід розпакування коробок багато не обіцяв і тут FiiO не дуже намагається нас вразити, але здогадуюсь, що не перебити враження від самого пристрою пакуванням вони явно не бажали. Та все ж, дбайливе надійне вкладання в подвійну коробку (коробку для транспортування та коробку пристрою) викликає більше асоціацій з розпаковування побутових приладів чи комп’ютерної техніки. Зовнішнє пакування є захистом, а внутрішня частина вже досить легко може прикрасити вашу полицю, без потреби її ховати далеко на шафі через якийсь не такий дизайн. Повірте, друк на коробці виглядає привабливо і приверне увагу миттєво. Та в принципі, в цьому немає нічого надмірного. Щільний картон, гарні стримані принти. А відкривши коробку з підсилювачем вам не впадає в око спроба робити презентацію. Це таке саме стримане пакування, все доволі просто, але головне – надійно захищено.



І от, взявши до рук пакет з FiiO K17 починаєш помалу входити в правильний настрій.. Я трохи здогадавшись і повеселівши одразу відклав важкий пристрій в бік і почав трусити коробки на наявність інших смаколиків. Два USB-A-to-USB-C дата-кабелі гарної якості, масивний дріт живлення, перехідник з 3,5 мм на 6,3 мм, пульт.. Так-так, тут є пульт! Запобіжник.. Стоп, в комплекті є запобіжник? Де ви останній раз бачили комплектні запобіжники? Головне, де знайти запобіжник в разі потреби, коли це знадобиться? Я просто уяви не маю де це шукати, тому дяка FiiO. І останнє що я знайшов в коробці – це заглушку для балансного XLR. Тут має бути смайлик з надзвичайно здивованим обличчям. Надзвичайно. Здивованим. Невже хтось додумався зробити те чого хочуть всі власники стаціонарних систем де використовується такий роз’єм? Просто повага виробнику і я неодмінно хочу собі знайти такий самий аксесуар, щоб не вирячувати на огляд всіх свій балансний вихід. Жарти-жартами, але для мене саме такі копійчані дрібнички роблять настрій.

І от розібравши коробку з аксесуарами я нарешті дістав з пакета сам K17. І перше враження – так, це воно. Саме так, як я собі уявляв і саме так, як воно виглядало на картинці. Важкий, але компактний, лаконічний дизайн з купою прорізів на корпусі. Одразу промайнула думка про можливості кастомізації підсвітки в корпус, який майорить купою вирізів для вентиляції, але то вже інша історія.



Першим куди тягнуться руки – це клацати всі ручки, крутити енкодери.. І хай мені грець, яке ж це задоволення. Я навіть не уявляв, що це буде так захоплювати. Більш того, коли вмикаєш пристрій в мережу і починаєш налаштовувати (що досить інтуїтивно), то сенсу в всіх цих клацаннях додається і взаємодія виходить на той самий тактильний рівень, де ти вже і забуваєш чого саме крутив щось, бо саме кручення вже досвід. Так, це все певна ностальгія по пристроях, які більшою частиною пішли з ринку, а лише відгомоном повертаються у вигляді от таких от легасі-девайсів в «ретро» стилі. І це дійсно працює в парі з тим самим улюбленим хобі, з прослуховуванням музики. Не витікає одне з одного, а доповнює.

Що ж, рукам є що тут робити, але й оку є за що зачепитись. Загалом дизайн є справді в певному ретро-оформленні, але все ще стриманий, його навіть можна з часом буде назвати класичним. Таким, який не застаріє. І головним елементом, центром, куди прикуті погляди, все ще лишається яскравий і привабливий дисплей. Першим моїм здивуванням було те, що це тач-панель і саме через нього проходить основне керування пристроєм. Це абсолютно остання думка, коли бачиш такий мінімалістичний олдовий дизайн в класичних кольорах і я якийсь час навіть подумав, що там доволі мало інформації. А потім як зрозумів!.. Ця крихітка перетворює взаємодію з пристроєм на справді зручне дійство. Але головне – це в тому як він виглядає в режимах, які ви не очікували тут побачити! Так, це все було на промо-матеріалах, але ви б бачили наживо цей VU-метр! А дисплей під час програвання локальних файлів? Та він показує вам альбомний арт! Це повноцінний плеєр, яким ви керуєте своїми руками. Свайпами та дотиками. Це надзвичайно красиво і я справді очікував чогось іншого.

Досвід використання та ергономіка

В першу чергу, звісно, мене цікавив досвід використання FiiO K17 як ЦАП-підсилювача через USB з комп’ютером. І тут ніяких проблем. Зараз, я вважаю, дурним знаком робити пристрій, який не буде легко розпізнано системою і який потребуватиме складного підключення. Що на Windows, що на MacOS підключення було миттєвим і не потребувало сторонніх драйверів. Я не вмикав, але навіть підключення до смартфонів має працювати, як зазначає виробник. Розрядність девайсу у системі в вигляді випадаючому списку показує всі можливі варіації. Я навіть одразу увімкнув свою DAW Reaper, щоб перевірити швидкість обробки сигналу для роботи з аудіо. І одразу махнувши рукою в напрямку екрану закрив вікно програми – значення менше 1 мс це вже щось неймовірне для сприйняття, але починає бути певним орієнтиром і еталоном того, як слід робити пристрої для обробки аудіо. І тут в котре напрошується написання статті про те як я пішов від аудіоінтерфейсу для обробки звуку саме в бік сучасного аудіофільського ЦАПа і чому так виходить, але це тема майбутніх статей. Але що слід відзначити вже тут – обчислювальні потужності FiiO K17, як і небагатьох інших нових пристроїв, стають захмарними за своїми можливостями і прослуховування музики є просто мізернішою з задач, яку можуть виконувати такі от ЦАП-монстри. Я в захваті. Крім того, FiiO показують як треба робити іншим ще й в контексті відкритості інформації. Ви легко можете знайти всі основні заміри пристроїв прямо у них на сторінці товару на офіційному сайті в розділі Параметри. АЧХ, заміри спотворень при різних умовах підсилення на різних виходах, гармонічні спотворення – все це не є таємницею у виробника, якому не треба ніяких епітетів та езотерики для опису звуку, вони знають що звук – це точні схеми, коливання, вимірювання, підсилення, АЧХ та динаміка.

Після налаштування в системах цей сигнал звично можна обробляти, розділяти, пускати по різних напрямках (при потребі) вашим софтом – все що ви можете робити зі звичайною звуковою картою ви можете робити і з цим пристроєм. Звісно, крім можливостей АЦП через відсутність відповідних входів для запису, але на те і існують (поки що) звукові карти. При чому, FiiO K17 дуже відрізняється від інших пристроїв подібного плану саме тим, що тут є повний спектр роз’ємів для підключення. Ви можете підключатись до своєї PlayStation і мати звук, якого ніколи не забезпечить жодна гарнітура, ви можете підключатись сюди з ТВ чи інших пристроїв по коаксіальному входу, цифровим оптичним, Bluetooth, підключати свою медіа-бібліотеку, Roon-бібліотеку, забирати сигнал як в навушники, так і в колонки, передавати на інший Bluetooth пристрій і взагалі майже будь-що. Варіативність сценаріїв просто зашкалює! Крім того, було круто знайти тут RJ45 для включення напряму в NAS-сервер, щоб читання бібліотеки аудіо було майже миттєвим. Також тут є можливість прийняти балансний сигнал по 4,4 мм (саме вхід!), можливість окремо підключитись до заземлення, можливість взаємодії через тригер для об’єднання ряду пристроїв в один ланцюжок для реалізації одночасного перемикання кількох пристроїв в потрібні вам режими, керувати ними. Це просто Комбайн, а не пристрій!



Я звісно ж не міг тестувати всі можливі сценарії комбінування і взаємодії, але знайшов один, який мене просто захопив і закохав в себе. Не сказати що можливість грати з флешки це щось унікальне (сарказм), але увімкнувши ззаду перехідник з SD-карткою в середині у USB-вхід і перемкнувши режим програвання в Local я одразу зрозумів, що читання картки дуже швидке, а далеко не всі DAP-плеєри так можуть. І от, обравши зі своєї теки пісню і запустивши програвання я просто лишився з щелепою на колінах. Як же це гарно виглядає на екрані! Можливо, програючи з медіастанції також можливо отримати таку ж саму картинку, але я просто не мав часу майструвати підключення та і не було сенсу (лишу вам місце для вашого особистого дослідження). Але як гарно виглядає мініатюра альбомного арту на цьому дисплеї.. У вас є тайм-лайн по якому можна перемотувати трек дотиком, назва артиста, пісні, формат файлу та бітрейт файлу. Та і сам помаранчевий екран – все це в купі об’єднується дуже гармонічно. Тут можна додавати треки в обране, організовувати плей-листи, бачити рівні підсилення і режими роботи пристрою. Це просто чудовий досвід взаємодії. І я геть не схильний так рефлексувати при прослуховуванні і абсолютно шокований своєю реакцією на те, як було доповнено мій досвід. Та найкрутіше тут, що не дивлячись на обмеження екрану і те, що гортати масивну теку з файлами займе у вас трохи часу, але це зовсім не турбує, навпаки, сприймається як частина настрою і естетики процесу. І я не назву себе найтерплячішою людиною, мене дуже бісить коли щось висне і я чекаю навіть кілька секунд. При чому, на фото екран виглядає не так вражаюче, через те що наші очі ловлять більше за камеру. Відверто кажучи, цінність пристрою саме в моїх очах виросла в рази саме через те, що не потрібно вмикати додатково транспорт, а лише увімкнути живлення пристрою, і прямо з носія грати улюблені треки. Унікально? Ні. Але разом складає чудове враження. Є бажання сідати перед таким пристроєм і насолоджуватись музикою, крутити всі енкодери, налаштовувати, гратись з фільтрами.



До речі, на релізі була лише одна версія теми дисплею – з помаранчевим фоном і темним текстом. Але зараз можна вибрати і реверсну кольорову гаму, де тло буде чорним, а текст помаранчевим. І цікавою знахідкою став VU-метр – я бачив його на промо-фото, але наживо він виглядає дуже привабливо. FPS і роздільної здатності вистачає на малювання стрілок що скачуть та всіх позначок. Для любителів олдскула просто мастхев функція. Колись давно, в 90-00-хх я багато слухав підсилювач Sony з двома схожими метрами на фронтальній панелі і цього разу мене кожні кілька хвилин повертало в ті часи, коли трава була зеленіша і ми всі були щасливіші. До речі, колір LED-підсвітки енкодерів також налаштовується!

Через вагу пристрою під час натискань на фронтальні кнопки-енкодери ви можете не перейматись за те що він посунеться. Пристрій чітко фіксується на гумових ніжках і не буде ковзати. У мене склався своєрідний стек (хоча і доволі безглуздий по суті, бо всі пристрої самодостатні) і я якийсь час переймався чи не буде на заваді охолодженню те що на K17 стоїть щось зверху. Але після кільканадцяти перевірок температури скажу що не варто перейматись. Ви можете вільно будувати собі свою башту з пристроїв. Тільки обережно з рідинами (самі знаєте, у нас в руках під час слухання заводиться склянка-інша) – прорізи для тепловідведення доволі великі і вони з усіх боків.

І тут вже час почати перші порівняння, а головне відмінності між K17 та старшим FiiO K19. Головна і ключова відмінність в тому, що старша модель має HDMI і це критично важливо для тих хто хоче користуватись перевагами HDMI ARC увімкнувшись в пристрій (до прикладу в Xbox) і мати можливість керування ним через цей протокол. Крім того, FiiO K19, як зазначено виробником, здатний пропускати через себе відео сигнал і віддавати його в 4К 60 FPS, але! На практиці, ТВ дослідників показують що він видає аж 120 FPS! Тому для розширення можливостей взаємодії з медіаконтентом слід подумати заздалегідь і прорахувати основні сценарії вашої майбутньої взаємодії одразу, т.я. пристрої майже дублюють можливості одне-одного і варто обрати лише один влучний.

Звук та порівняння

Можна одразу було б в лоб порівняти по звуку два підсилювачі FiiO, але для контексту слід коротко зазначити саме про звук K17. Щоб була точка відліку.

Я майже ніколи не користуюсь епітетами для опису звуку, т.я. вони не об’єктивні і нічого не значать. Крім того, слух кожного з нас помножений на музикальні смаки робить таку неймовірну вибірку сприйняття, що мені очевидно головне – слід пояснювати об’єктивними категоріями.

Так от, діапазон АЧХ тут колосальний і краї діапазону зазначені, але будьте впевнені, що коли в документації пишуть про початок діапазону з 20 Гц, то це НЕ ЗНАЧИТЬ що пристрій не грає 15 Гц і нижче. Просто тут виконано Low Cut Filter, який останньою точкою рівних гучностей частот зазначає 20 Гц, а частоти нижче грають, але тихіше. Справжній ліміт можна заміряти, наприклад маючи генератор частот і навушники, які грають за паспортом частоти від 3-5 Гц. Всі виробники виконують характер цього «зрізання» в основному не жорстко, немає різких обривів, крім випадків коли треба здешевити певний пристрій і дати сенс до покупки більш дорогого. Тобто, над краями діапазону ніхто не працює в тому розумінні яке дехто вкладає. Але так – це дуже важливо! І говорить про чесність (або ні) певного виробника.

Так от тут на FiiO K17 все чудово і з низами, і з верхнім діапазоном (який існує хіба що для китів та собак – настільки він розтягнутий). АЧХ максимально лінійні і як я писав вище – обчислювальні потужності надвисокі. Саме тому обмежень транслювання того що знаходиться в файлі, який ви слухаєте просто не існує. Сам файл є вашим обмеженням. Тут важливим є саме окінечник, навушники чи стереосистема через яку ви слухаєте і взаємодія підсилення пристрою через опір підключення і вже пряма залежність від АЧХ навушників чи стерео. Так от, виходи тут реалізовані бездоганно – близько нулеві опори нівелюють вплив роботи самого пристрою на звук. Але! Тут мене підловили FiiO. Все ж вони наклали на всю цифрову симфонію певний характер звучання. І в першу чергу він відрізняється м’якістю подачі. Скоріше за все це реалізовано комбінацією схемотехніки і оверсемплінг-фільтра, тому що граючись з режимами я знаходив більш швидкі на транзієнти налаштування, але для прослуховування це дуже влучне рішення. Я все ж по природі пурист щодо звуку і за точність відтворення. Спотворення ламп для мене лишаються спотвореннями, я не фанат вінілу. Але ось такі грамотні реалізації бездоганної цифрової техніки є надзвичайно гарним рішенням для будь-кого. FiiO пішли тут від гостроти і точності транзієнтів, атак-реліз-дикей до певного згладжування і це прямо як статика на кінчиках пальців, коли не торкнувся предмету, але вже його відчуваєш. Або тобі здається що відчуваєш. Надзвичайно точний пристрій з дуже музичною подачею. Або те що я особисто називаю музичною. Так, виробник зазначає, що плати аналогових і цифрових обробок розведені на різне живлення, але я прогуляв майже всю електротехніку в університеті, тому надані схеми кажуть мені небагато. Але очевидний вплив і вдала спроба піти від стерильності тут є, і це звучить просто неймовірно привабливо. Композиції грають точно, чітко, але навіть найгостріші й агресивніші з них мають ледь помітне згладжування, ту аналоговість, яку багато хто з нас любить і поважає.



І якщо немає сенсу говорити за окремі частоти в ідеально лінійному пристрої, то можна поговорити про інші аспекти звуку. І як раз час до порівнянь K17 з K19. І я точно скажу, що дорожчий пристрій на мою думку не є флагманом в плані звуку. Якщо K17 грає широко, привабливо, розставляє розкладає панораму, то K19 є більш збитим і сфокусованим на центрі. Він є більш прозорим і нейтральним, точнішим за характером, ближчим до прозорого звучання звукових карт. І суть його, як я зрозумів, саме технічне доповнення вашого медіа-сетапу (включення в NAS чи ігрові консолі тощо), а не музикальний досвід, який дає саме K17. Навіть екран, який у мене викликав стільки емоцій на K17 більший і виконує більше функцій. А загалом же, обидва пристрої надзвичайно високого рівня і майже ідентичні по можливостях. Просто трохи під різні сценарії. І тут вкотре треба дивуватись тому як FiiO не бояться робити схожі пристрої, бо у мене є чітке розуміння тих от сценаріїв, де більше підійде один, а де інший.

Але щодо звуку, то зараз дуже просто знайти надзвичайно круті пристрої не за всі гроші світу. Навіть бюджетно. На мою думку, головним при виборі пристрою – це хоча б приблизне розуміння задач, які вивирішуватиме користувач за його допомогою. Крім технічних вимог, особисто моя перша і головна мета була – це прагматичний вибір. Topping компактний, легкий, потужний. І це звучить доволі зважено. А от FiiO K17 – важчий, масивніший, аудіофільський, дарує настрій своїм звуком і виглядом. З ним, нажаль, мені довелося б завести другий пристрій з нейтральною подачею без аналогового забарвлення. Хоча я зізнаюсь, що коли почалось це знайомство, то мій прагматизм помітно похитнувся. І не на одну мить – це і є сила емоцій. Та розводити парк стаціонару – це по іншу сторону від мінімізації сетапу, до якого я постійно йду. Технічно, FiiO K17 спроможний на все що робить Topping DX5 II і навіть більше, завдяки гнучкості підключень і захмарним показникам підсилення навушників. Але робить по-своєму. І розуміючи це все та переглядаючи лінійки конкурентів я не знайшов нічого подібного до пристрою FiiO. В сучасній аудіофілії немає прямої залежності емоції від звуку до витрачених коштів, які ви віддаєте. І саме в цьому контексті рівень K17 викликає здивування.

Параметричний еквалайзер і новий софт

Тут вже дуже багато слів сказано, але останнім і коротко згадаю за дуже важливу функцію, яку нам дають FiiO у K17. Тепер нам доступний 31-смуговий параметричний еквалайзер. Підключення, що цікаво, здійснюється за допомогою не Fiio Control, а вже іншого додатку, який також підтримує старшу модель K19. Мало того що ви можете самі своїми руками накрутити будь-які еквалізації, так ще й можна експортувати та імпортувати цілі криві частот сюди. Це не те щоб дуже потрібно звичайному слухачу, але коли ви маєте, до прикладу, планарні навушники, які гарно тримають еквалізацію і хочете їх перетворити умовно в інші навушники за допомогою змін в еквалайзері то саме завдяки цій програмі можна зробити з Arya Organic умовні Audeze MM-500. Або затюнити під криву Харман 2018 року. Кому це треба? Та тім хто знає для чого це робиться)) Розкрию цей момент в одній з наступних статей про стаціонарні підсилювачі.

Крім того, тут є дуже гарна реалізація компресора та лімітера. По суті, лімітер і є компресором, але най на нього. Воно є, працює дуже гарно. Особливо корисно буде геймерам, яким я раджу ознайомитись зі статтями пояснень для чого і як зробити. Статей цих зараз просто тьма в мережі. Якщо ви без досвіду, то просто пробуйте напрацювання інших. Тема компресії доволі широка і складна, тут лише на досвіді та через помилки можна навчитись. Але очевидним фактом є те, що на K17 з гарними навушниками або з гарною стереосистемою ви чітко чутимете всі кручення цих самих ручок параметрів компресії. І це просто хай-енд рішення для геймінгу.