Огляд навушників Moondrop Para2, або історія про те, як робити розумніше, дорожче, гарніше

Побачивши новинку на сайті Portativ.ua я пригадав своє знайомство з першою версією Moondrop Para і одразу ж захотів порівняти свої враження. Мені стало цікаво, яким шляхом пішла компанія і чи вийшло у них зробити достойний сиквел, чи прокляття невдалих продовжень повисне на них, як це часто буває в індустрії.

З таким заголовком інтриги звісно ж не буде, але мені є що вам розповісти. Тут вочевидь є багато фарб і в першу чергу тих, які я сам не очікував знайти в даній моделі. Тож, сідайте зручніше, нам справді є на що звернути увагу.

Пакування, збірка, матеріали та ергономіка

Першою і дуже важливою відмінністю стало пакування. Ні, Moondrop собі не зраджують і все далі і далі роблять друк анімешних тян на фасаді коробки, тут я кажу саме про те що я знайшов в середині. Звісно ж, тим хто знає про існування першої версії Para відомо і про їх меншу ціну. І тут я побачив саме те куди були вкладені перші ваші гривні ‒ всередині коробки Moondrop Para2 знаходимо гарний мʼякий чохол для транспортування. Він не з ева-піни, але має гарний опір від вкладень з гнучкого пінопласту при стисканні і буде точно краще ніж нічого. Крім того, тканина дуже приємна на дотик і я впевнений, що такі деталі цінують багато хто з нас.

В середині кейсу бачимо, що з жорсткого поролону сформовано посадкове місце під навушники, куди їх і вкладено, а поруч знаходимо пауч з балансним 4,4 мм кабелем та перехідником з 4,4 на 3,5 мм. Кабель відрізняється від того, який був в першій версії ‒ замість доволі товстого обтягнутого тканиною, тепер маємо плаский, чотирижильний. Він дещо коротший за попередній, але відчувається якісно, хоча і більш тендітним. До речі, конектори в навушники вставляються дуже легко і тримаються гарно, та на моїй стійці для навушників від FiiO я вперше побачив як навушники торкаються кабелями основи стійки. Іншими словами, я б не радив так лишати Para 2, або підібрати під них стійку трохи вищу. Та все ж я не стану радити вам замінювати цей кабель, крім випадків, коли ви захочете мати іншу довжину для інших сценаріїв використання.

Самі навушники одразу ж привертають погляд і це в першу чергу через привабливий блиск металу, який додали Moondrop до естетики виробу. Це однозначно пасує Para 2, пасує їх шкіряним амбушурам. Минулого разу я не зміг зрозуміти, що за покриття було використано на Para та новинка однозначно дає зрозуміти що полірована нержавіюча сталь ‒ це круто, це гарно.

Moondrop Para2, неочікувано легкі. Я не памʼятаю точних відчуттів від ваги попередника, але начебто все було схоже. Тобто, тут є вага самих чаш, але оголівʼя максимально полегшено для балансування, що абсолютно ідентично будові оригінальних Para. На голові така конструкція сидить чудово, та тут все ж є одне велике «але». Я неочікувано зіткнувся з проблемою при посадці. При абсолютно кожному одяганні на голову ці навушники самі під вагою чаш будуть ставити налаштування розміру на найбільший розмір голови. На жаль, я не знайшов способу з цим впоратись і вимушений посварити виробника саме через цей баг, що виникає при експлуатації. Може треба попрацювати з механізмом викруткою, може є вже лайфхаки для власників Para 2, але після кількох використань я вже був готовий шукати групи психологічної підтримки власників Moondrop Para 2, які стали жертвами абʼюзу з боку цих привабливих планарних навушників. І головна прикрість в тому, що посадка на голові дуже зручна, легка (звісно ж, в контексті своєї «хайфайності», «непортативності»), але обтяжена ось таким прикрим моментом.

Що ж стосовно тривалих сесій прослуховування, то тут ергономіка мені дуже сподобалась. В першу чергу, матеріали які використано в цих навушниках повністю суперечать нагріву, а відкрита конструкція в принципі виключає те, що ваша шкіра голови і вух буде піддаватись тортурам. Амбушури хоч і не глибокі, але мої більші за середні вуха не торкаються поверхні навушників і взагалі посадка відчувається «мʼяко».

Звук та порівняння

Ну і найцікавіше, найсмачніше ‒ це про звук Moondrop Para 2! Тут мене чекав справжній сюрприз, адже перша ітерація мала своєрідний характер, до якого довелось звикати. В цей раз компанія неочікувано вирішила приголомшити нас відвертою подачею середніх частот, навіть в якомусь сенсі акцент на СЧ діапазоні, якщо порівнювати до загальної тенденції індустрії послаблено подавати цей діапазон. Голоси, гітари, труби тут живуть, дихають! Драйвові композиції не просідають по настрою на метальних соло гітар, коли з вас має душу викручувати кожен пасаж. Це справді щось настільки далеке від Hi-Fi, і настільки ближче тому що я розумію як навушники налаштовані під професійні задачі, що аж диво бере. У оригінальної Para на верхніх СЧ було доволі помітне перебільшення на 3 кГц, яке хоч і не було гострим, як у Audeze MM-100, але відчувалось. Одночасно до 2 кГц Audeze MM-100 та Para 2 надзвичайно близькі по АЧХ, а Para (оригінальна) натомість мала послаблення, схоже на подачу будь-яких з моделей Hifiman. Я б навіть сформулював так ‒ Moondrop Para 2 ‒ це краща версія MM-100 в плані звуку. І до того ж вона піддається еквалізації краще за навушники Audeze.

Низькі частоти, бас тут мають роль основи, як вона є. Без перебільшень, чітка, чесна, пряма АЧХ. Так, впізнається збіг з підходом до реалізації звуку в Audeze MM-100. Аж до 2 кГц це майже близнюки, та звісно ж з розумінням того, що транслюють звук різні за конструкцією драйвери і мембрани. Головне тут ‒ спроможність цього самого драйверу, його мембрани відтворювати частоти. Відтворювати вони вміють, але те, що вони ще й легко приймають еквалізацію надзвичайно розширює аудиторію людей кому ці повнорозмірні навушники стануть за основні. Від потойбічних низів, які ви скоріше не чуєте, а відчуваєте, до гудіння, яке тривожно стимулює вашу уяву. Живі бас-гітари, як на концерті, біти що качають і масажують ваше середнє вухо ‒ це справжня гнучкість звуку, яку підкорили Moondrop.

Високі частоти тут нагадують першу версію Para, та я б все ж їх оцінив куди вище через гарне комбінування з правильними та чесними Серединою та Низом. Мембрана драйвера сипле швидкими ВЧ так багато і точно, що просто дивуєшся. Я відверто не очікував таких точних просторових ефектів, але баланс звуку вибудувано таким чином, що Високі складаються в симфонії, як вони і мають бути на записі. Moondrop помітно вклались в те, щоб ми з вами ловили свою щелепу від подиву. І якщо вже я почав порівнювати в попередніх абзацах Para 2 з Audeze MM-100, то скажу і про різницю на ВЧ в них. І це буде точно не на користь MM-100 з їх послабленими Верхами. Частково відтіненими гострим піком на 3 кГц, частково послабленням. І тут є пояснення на користь такого налаштування саме для професійних задач (а ММ-100 і є професійними навушниками) ‒ ви з такими навушниками будете видавати яскравіші мікси. Але ж для прослуховування це мінус. І не забуваємо, якщо треба додаткова еквалізація на ВЧ, то вимоги до підсилення також зростають, а MM-100, це не та модель навушників від Audeze, яка прийме багато еквалізації без помітного зростання спотворення.

Варто ще додати про відчуття панорами. Як відомо, чим ширше панорама по відчуттю, тобто «ширша сцена», тим гірше позиціонування інструментів в ній. В Para2 сцена еталонно помірна, позиціонування дуже гарно відчувається і ті хто любить слухати музику в приглушеному світлі, уявляючи себе на концерті в залі зможуть отримати неабияке задоволення з цією новинкою від Moondrop.

Зовсім не очікував такого високого результату в даній ціновій категорії. Якщо спочатку я розцінив збільшення ціни відносно першої версії Para як мінус, то після першого ж прослуховування питання про те куди пішли додаткові кошти і що ви отримаєте натомість повністю зняті. Ці навушники знищують в моїх очах майже все що є в цьому ціновому діапазоні серед ізодинамічних навушників відкритого типу. Гортаючи каталог я можу сказати те, що всі моделі серед планарних навушників котрі попадаються на очі є солідними варіантами, але в плані звуку, особисто на мій смак Para 2 попали чітко в середину. Hifiman, Sivga, Audeze мають сильні позиції з своїми виробами, але Moondrop особисто в моїх очах зробили надзусилля, задали нову планку. І в деталізації, і в балансуванні базових АЧХ, і в доволі помірних вимогах що до підсилення. Так, тут стаціонар скоріше необхідний, бо слід памʼятати, що по замовчуванні всім планарним навушникам треба давати достатньо живлення, щоб вони дихали на повні груди. Та з появою таких рішень як FiiO QX13 це питання в площині портативних сетапів вирішується дуже швидко.

Ну і дуже стисло про сферу професійного використання, а саме для роботи з звуком. Тут все чітко впирається у ваші вимоги, але я бачу ці навушники у багатьо студіях і вони доволі придатні навіть для найважчого з етапів, а саме фінального балансування мікса ‒ мастерингу. Я вважаю, що зведення тут можна робити без проблем, звісно, користуючись системою еквалізації під ваші референсні АЧХ, а навушники, як я і казав вище, приймають еквалайзер дуже добре. У мене немає зараз можливості переконатись в цьому твердженні, але вважаю що транслювання на інших системах вашого міксу, зробленого на цих навушниках буде відмінне. Що ж до задач менш вибагливих ‒ монтування відео чи запис неакустичних інструментів то тут взагалі ніяких проблем. Головне, щоб ви не мали дискомфорту при взаємодії з посадкою навушників, бо ряду музикантів вони можуть видатись просто не дуже зручними через вже описану проблему раптової зміни висоти посадки чаш.

І так, для геймінгу вони будуть гарним вибором. Не суто як покупка для геймінгу, мабуть, а як ще одна з функцій. Позиціонування звуків дуже гарне, ну а про відмінні АЧХ я тут вилив цілу бочку меду, за що можна мене в принципі запідозрити в перебільшенні (але ні, все так :)).