Огляд ЦАПу Topping DX5 II ‒ бестселер як він є

Мені підійти до цього огляду було важко як ніколи. Адже пристрій у мене на столі вже з лютого цього року (2026), а я все не наважувався почати текст. І ось, зараз вже відчуваю за собою певну насиченість деталями експлуатації і можу спробувати максимально відійти від емоції в бік більш субʼєктивного огляду.

Topping DX5 II може комусь видатись наступною китайською іграшкою, але я вас запевняю ‒ це не так. Ні в якому відношенні цей ЦАП не дає змоги легковажно думати про себе. Ані візуально, ані тактильні, ані за своїми здібностями ‒ і тими для яких він створювався, і тими для яких ні.

І якщо почати говорити про ті завдання під які пристрій скоріше НЕ створювався ‒ так це під обробку звуку. І парадокс саме в тому, що професіонали по всьому світу почали вже не просто говорити про компанію Topping, а і переходити на їх пристрої. Я ні в якому разі не є професіоналом, а лише ентузіаст в сфері, але з цим пристроєм все склалось як 2×2, а мені потрібен був лише час, щоб переконатись в деяких тезах і донести вам свої думки. І так, я теж перейшов з своєї карти Audient ID14 mk2 і про причини переходу ми поговоримо.

Я не акцентуватиму на деталях метрик, які легко буде знайти в мережі на тому самому форумі аудіонаукових ентузіастів, а підійти більше з практичного боку, та з боку слухача (для якого і було першочергово створено цей пристрій), але один-півтора розділи все ж приділю розмові на тему обробки звуку. Так, саме обробки, а не звукозапису, адже даний пристрій не має інструментального входу та ланцюжка АЦП для перетворення сигналу.. Але! З доволі великим «але»! Тож, про все послідовно. 

Комплектація, матеріали, збірка

Я не те щоб прихильник розбирати комплектації, але тут Topping здивували в кількох моментах я навіть вимушений звернути вашу увагу. В першу чергу, Картонна коробка незвичайно для нинішніх часів виглядає масивною і важкою ‒ тут багатошаровий картон і папір, а зовнішня оболонка не просто має фабричний друк, а є чимось ближчим до пластику і на дотик вона має справжню фактуру ‒ коробку приємно, в першу чергу, тримати в руках. Якщо такі коробки стоять на поличках в якості декору, то на них можна легко витирати пил вологими ганчірками і їх не роздує від тої вологи з часом.

Але грець з тими коробками ‒ головне що в середині. Відкривши пакування одразу бачимо, що тут нас крім самого пристрою чекає ще купа аксесуарів в двох внутрішніх коробках: антена для БТ, пульт дистанційного керування, USB-кабель Type-A/Type-B, перехідник 6,3-3,5 мм, кабель живлення, кілька наліпок (які гордо інформують вас про те що на престижній азійській премії VGP Summer 2025 пристрій взяв Special Prize та Gold Award Winner) та папірці. Насправді це доволі щедрий набір, адже копійчані адаптери «джек» та гарний по якості пульт ‒ це не просто «най буде», а вже якась думка про користувача, про його досвід.

Майже все з описаного вище гарної якості і не викличе проблем в експлуатації, та все ж я знайшов слабке місце. І якби у мене не було в арсеналі перехідника USB-C/USB-B та ще одного кабелю відмінної якості з комплекту Topping E2x2 OTG, то довелося б користуватись комплектним кабелем. А з ним була дуже велика халепа ‒ навіть без найменшого фізичного впливу чи вібрації на столі звук по цьому кабелю час від часу хрипів і переривався. Добре що я був знайомий з цим симптомом і навіть не встиг злякатись. Замінити кабель скоріше доведеться і вам, тому хотілось би попередити кілька потенційних інфарктів підсвітивши проблему. Для мене лишається загадкою не просто якість кабелю ‒ на вигляд це доволі тонкий і дешевий по відчуттях аксесуар,‒ а і рішення використовувати USB-B на пристрої. Це архаїчно, хоча не критично, бо швидкості передачі такого інтерфейсу вистачає. Та вам, як користувачам доведеться або заздалегідь подумати про те як вам виходити з ситуації, коли потреба заміни підтвердиться. На жаль. А куди більш дешевий і не менш вдалий звуковий інтерфейс цього ж виробника, з комплекту якого я і взяв кабель мав цілих два на вибір і відмінної якості.

Та все це допоміжні аксесуари, нам в першу чергу важливим є сам пристрій. І тут я отримав неочікувано компактний і важкий девайс! Компонування очевидно щільне, якщо в такому корпусі розміром з рандомний аудіоінтерфейс вмістилось стільки заліза. Відчувається Topping DX5 II приємно металево, на відносно масивних гумових ніжках. З фасаду доволі мінімалістично ‒ лише кілька кнопок, «нескінченний» енкодер та екран з розʼємами підключення. Що ж мені імпонує найбільше, що крім лаконічного дизайну тут присутня і справжня функціональність ‒ на зворотному боці просто цілий розсип інтерфейсів підключення. Тут є все що потрібно для будь-кого з нас і для будь-яких комбінацій комутації! Балансні виходи на колонки/монітори ‒ чек. Класичні входи «тюльпани» RCA ‒ чек. Вхід по повітрю на Bluetooth? Та, будь ласка! USB, коаксіальний, оптичний входи. Також, для синхронізації з вашими Hi-Fi пристроями є 12 В тригер, яким ви можете обʼєднати систему і вмикати-вимикати миттєво одним натисканням на пульті. Тут, на мій погляд покрито 100% базових потреб для всіх нас і навіть трохи більше. А давайте не будемо забувати про бюджет цього пристрою!

Крім цього всього, гарний сюрприз ‒ це те що ви отримаєте підключивши пристрій в мережу живлення. А саме ‒ чудовий яскравий дисплей, який привітливо заманить вас в меню..

Дизайн та ергономіка в експлуатації

Дисплей ‒ це невеличке віконце в світ Topping, в їх розуміння того як слід організувати ваш досвід прослуховування. Тут немає сенсорного керування, як, наприклад в FiiO K17, який я мав на огляді, але кручення енкодеру не менш цікава забавка ніж свайпання туди-сюди.

Структуровано все доволі логічно і мені не потрібно було дивитись туторіалів, щоб зрозуміти як поводитись з пристроєм. Все доволі просто ‒ натиск для входу в меню, для виходу є кнопка Home або відповідний пункт в кінці кожного списку по якому переміщуємося крученням енкодеру. Змінивши налаштування дизайну анімації екрану ви будете вільні в виборі режимів вводу-виводу (а варіацій тут доволі багато і можна гнучко під себе налаштувати пристрій), ступінь підсилення (High, Low), налаштування дистанційного пульта, поводження тригеру, мова пристрою (українська недоступна, на жаль) та найцікавішим пунктом для користувача є параметричний еквалайзер. Та про нього поговоримо трохи далі за текстом. Головне що слід зрозуміти про керування ‒ тут немає налаштувань, які не згруповані в правильному розділі, а звідси вже виходить простота і зрозумілість керування. Мені потрібні були хвилини, щоб звикнути і повертаюсь до меню я лише для взаємодії з еквалайзером.

Ну і на хвилинку трохи естетики! Визнаю, щось в мені все ж є щось таке, що тягнеться до пристроїв на яких слухав музику 20-30 років тому. Саме тому колір я обрав відповідний ‒ металік. І знаєте, воно працює! Це справді виглядає привабливо на столі і притягує погляд. Я також одночасно обрав і пристрій, який живе сусідом на Topping DX5 II і на контрасті дав маху з його кольором, як на мій смак. Мабуть, все ж звукова карта білого кольору (а вона така є доступною до покупки) пасувала б більше. Також сам ЦАП в продажі є аж в трьох кольорах. Та все одно, невеличка імпровізована піраміда продовжує вправно тішити око навіть кілька місяців після придбання.

Не міг би собі пробачити, якби не приділив особливу увагу дисплею! Особисто я собі обираю частотні графіки, які весело скачуть в такт появі тій чи іншій частоті в сигналі. Виглядає це цікаво і не набридає. Яскравість екрана доволі висока, мені навіть здається іноді що це OLED, але ні. Однак, кольори (які ви також можете обирати в меню оформлення теми) яскраві, насичені. Швидкість оновлення даних достатня і я ніколи не бачив підвисань системи через інпут лаг щось подібне. Досвід максимально позитивний.

Напочатку, поки не отримав пристрою, то трохи переживав за те чи не буде він на столі виділятись, але нічого подібного ‒ розмір менше багатьох звукових карт, я взагалі не маю проблем, щоб його тягати в різні місця за потреби, тільки б вистачало довжини кабелю живлення. О, Так! Спочатку мені незвично було знов привʼязуватись кабелем до розетки, але маючи ультимативний запас потужності якось швидко миришся з цим. В будь-якому разі, коли вам треба розкачати навушники з гігантськими апетитами, або ви даєте сигнал в стереосистему то портативність сетапу ‒ це малоймовірно.

В перспективі, я зможу ставити пристрій прямо на умовний монітор, але найцікавіше тут те, що дати сигнал на пристрій можна майже з будь-якого девайсу, який ви уявляєте при слові «транспорт». Будь-який ваш DAP (Digital Audio Player, Hi-Fi плеєр), смартфон, ноутбук, БТ-джерело походженням з аудіо світу ‒ все це можна давати в пару Topping DX5 II. Наразі дивлюсь на поличку над великим ТВ у вітальні і уявляю як туди сходяться кабелі і я роблю масивний саунд для перегляду фільмів.. Та поки що не на часі. Але сюди легко можна спорядити на вхід ваш ТВ його цифровим виходом (в ЦАПі наявні відповідні входи), а на вихід можна увімкнути черезз XLR сабвуфер разом з Hi-Fi акустикою. Вуаля, сусіди раді і ви теж!

Та я зараз переважно використовуючи навушники та звукову карту Topping віддаю сигнал гітари та мікрофону через «агрегатний пристрій». Звукова карта має інструментальний вхід, відповідно АЦП для обробки і далі по ланцюжку віддає по цифровому виходу на компʼютер, а далі той на DX5 II. На перший погляд, це «милиці», але насправді в цьому є сенс. Коли система підключення і обробки сигналу заведена повністю на ЦАП то немає сенсу перемикатися, ви можете просто при потребі, коли буде відбуватись запис інструменту вмикати в ланцюжку живлення карти. У мене так на столі вони одна на одній і живуть, не займаючи місця, а вигляд.. Ну самі скажіть))

Дуже імпонує той момент, що для прослуховування перед сном не потрібно мучити голову тим, як бути. Ви вмикаєте Bluetooth на смартфоні, вмикаєте приймання по БТ на ЦАПі і просто підключаєте навушники. Так як не потрібно для роботи пристрою драйверу, це спрощує сценарії взаємодії і ви будете добиратись послухати музику частіше. Особисто у мене через брак часу цей сценарій у фаворі.

Звісно, після таких пристроїв як FiiO K17, де бачиш як він грає прямо з флешки починаєш задумуватись, але в тому і справа! K17 ‒ це потужний комбайн для розваг, з характерним звуковим почерком, а Topping DX5 II простий і зрозумілий інструмент. Він надійний, ефективний і не позбавлений своїх плюсів. Головним з яких є звісно ціна, а особливо в порівнянні. 

Звук, робота, порівняння

Якщо ви хотіли одкровення в розповіді про звук, то тут його не буде. Я ще напочатку писав про те, що даний ЦАП є рекордсменом, який нахиляє звукові карти по звуку, динаміці, по всім статтям. Багато людей в індустрії мають вивихи нижніх щелеп, адже звукові грати за кілька тисяч доларів чи євро не просто «не краще» цього пристрою, а навіть гірше! Topping DX5 II грає чітко те що закладено в файлі який ви йому даєте. Намагаючись ідеально без спотворень по всьому спектру частот контролювати вольтаж ваших навушників, робить таку динаміку сигналу, що це справді захоплює. Я давно є пропагандистом твердження, що за більші гроші в світі звуку ви отримуєте не кращий звук, а те що продає певна компанія. Вихід Topping DX5 II ставить на коліна всі пристрої в схожому ціновому сегменті. Та що там казати, я сам відмовився від своєї улюбленої карти Audient ID14 mk2 на користь звʼязки ЦАП + дешевша карта.

Тут одразу слід багато чого пояснювати, бо я справді ловлю себе на тому, що даю емоцію, а не суть. Та і ви зауважите, що цей розділ має про звук бути, а ти нам про щось незрозуміле. Я не буду повторюватись, скажу що цей малюк розкриє ВСІ можливі навушники, які ви знайдете на ринку в цей момент, дасть працювати їх мембрани так, що SLAM від баса вивертатиме вашу душу. Тут такий запас підсилення, що навіть найвпертіше, що можна знайти серед планарно-магнітних навушників (умовні Hifiman HE6 або Susvara) буде вам співати в вуха як ніколи. До Topping DX5 II у вас не може бути питання як воно грає ‒ грає ідеально, грає саме те що ви дасте.

Майже всі пристрої в професійному сегменті (назвемо його так, але використовують такі пристрої не лише профі) не мають адекватного підсилення для достатнього виходу сигналу в навушниках на гарний рівень. До прикладу, вищезгадані Audient. У них у всіх крім недавнього флагмана ID48 доволі високий опір на виході навушників, через що навушники, які мають невеликий опір гарантовано (!) будуть транслювати некоректно сигнал через високий вміст спотворень, відповідно некоректні АЧХ. А щоб рухати динаміки навушників з опором 130, 150, 300+ Ом ви маєте вже давати якісний і потужний ланцюжок підсилення. І навіть при цьому всьому потужність підсилення для навушників в ланцюжках звукових карт розраховані в більшості на навушники, яким не треба багато щоб грати гучно і правильно. Це замкнуте коло і вихід з нього один ‒ змиритись з тим, що такі пристрої орієнтовані в першу чергу на транслювання сигналу через балансні (або небалансні) підключення в студійні монітори.

Мені весь час доводилось окремо підсилювати сигнал з моєї карти і це було не просто незручно, а й потребувало постійної взаємодії з компʼютером, навіть тоді, коли хотілось просто послухати музику. Вихід був один ‒ розділити це коло постійних мук і як же вчасно Topping встигли. Так, тут слід зазначити, що автором єдиної карти на ринку, яка має також доволі потужне підсилення на навушники є також Topping! E2x2 OTG також у мене на столі з початку року і я планую розповісти про неї багато цікавого, але зараз, коли ми говоримо про ЦАП DX5 II слід і говорити такі речі в яких зовсім не очікував зізнаватись. Цієї миті дуже-дуже багато продюсерів, звукоінженерів, які займаються зведенням, звукоінженерів, які займаються мастерингом, всі ті хто уособлюють ці ролі в одній особі, всі ентузіасти просто не вірять тому що відбувається ‒ азійська компанія аудіофільських пристроїв видала продукт, який у всіх параметрах краще за професійні напрацювання. І все це через один очевидний, всім відомий раніше недолік, який всіма ігнорувався. Але комусь треба було починати робити «як слід»!

А що по суті виходить? Взявши в ланцюжок обробки вашого проєкту Topping DX5 II ви в своїй звичній програмі для обробки звуку (DAW) маєте затримку менше 1 мс через неймовірно потужне залізо. Маєте гігантський запас потужності, яким зможете розкачати будь-які навушники (а зараз все більше людей слухають в навушниках і все більше людей зводить матеріал під навушники і в навушниках!), неймовірні показники характеристик для підключення ваших студійних моніторів і все це за такі відносно невеликі гроші!

Так, як я раніше і казав ‒ для людей хто саме записує музикантів є певні моменти. Хтось обійдеться додатковою картою для обробки аналогового сигналу в цифровий, хтось буде і далі писати десятками мікрофонів хор, барабани, приміщення, але все втягнеться сюди. В такий от пристрій, який дає можливість ефективно і просто вирішити ряд професійних задач.

Я вибачаюсь перед тими хто хотів тут прочитати про «оксамитовий бас» і яскраві тони сурм, але Topping DX5 II вам всі їх зіграє. Питання в тому, що зіграють вже ваші навушники? Я тут згадував FiiO K17 ‒ він дорожче, більше, в ньому ще більше потужності, він флагман серед флагманів, ідеальний «електрокар» в світі де є нереальна конкуренція. Але чи хоч на соту відсотку звук в ньому краще? Ні на долю, ні на нанометр. Там пристрій грає чесно, на максимумі, як і цей чудовий стаціонарний ЦАП заради якого ви це читаєте. Але K17, вміє багато цікавих речей, які не вміє DX5 II і саме це вирізняє їх в першу чергу. Друге важливе ‒ флагманський підсилювач FiiO має забарвлення звукове, яке надзвичайно імпонує звуку для прослуховування і я вам скажу, що це зроблено з розумом і розумінням, а цей унікальний тон пасуватиме будь-якому жанру без виключень.

Але чекайте! Ви гадаєте мініатюрний FiiO QX13 матиме гірший звук за FiiO K17, Topping DX5 II? Та ні! Вони всі мають близькоідеальні характеристики. Одні близькоідеальні, інші нескінченно ідеальні. Вся різниця ‒ насиченість додатковими фічами для користувача і під-си-лен-ня. Підсилення ‒ це найголовніша відмінність. Якщо його достатньо на конкретних навушниках у QX13, то на інших двох ви матимете ту саму якість, окрім забарвлення, якщо таке передбачено. І кожен пристрій коштує своїх грошей, головне розуміти що саме вам треба. 

То що ж там по професіональному застосуванню?

І ви можете запитати, доволі логічно ‒ що ж такого особливого в Topping DX5 II, адже подібних пристроїв багато є на ринку і вони всі круті, мають класні показники. А найважливіше ‒ це вбудований параметричний еквалайзер, який дозволяє налаштувати будь-які криві на вашому окінечнику (в першу чергу навушниках).

Для чого це потрібно. Щоб мікс транслювався на будь-якому обладнанні для прослуховування (пуста кімната, салон авто, моноколонка тощо) його слід контролювати, треба так зване транслювання мікса. В першу потрібні навушники, які з цим впораються. Зазвичай гарно себе в цих задачах показують магнітнопланарні навушники Audeze, Hifiman тощо. Зараз переважна більшість інженерів буде підганяти мікс під певний референс ‒ це можуть бути криві на замовлення (замовник хоче звучати як в конкретному треку чи альбомі його улюблений виконавець), а може бути чиста/модифікована крива Harman.

Так от до чого це я.. Даний пристрій за допомогою власного програмного забезпечення має комірки памʼяті які можна забити корегуваннями для навушників, щоб вони звучали певним чином. Як це працює ‒ ви маєте заміри АЧХ певних навушників, зроблені на якісному дорогому обладнанні, з компенсацією відповідних частот, які є характерні для певного приладу. Ці заміри мають відповідні графіки, які можна зазвичай легко знайти навіть для новинок серед навушників і ми всі бачили такі графіки АЧХ на коробках, зроблених виробниками техніки. Далі вам достатньо за допомогою відповідних інструментів зрозуміти точно до якого референсу вам треба покрутити всі частоти, щоб звучати певним чином. І Topping Tune (саме той софт про який і мова) дає можливість не просто завантажити вихідні АЧХ навушників, еталонну криву (наприклад Harman 2018), а і показує як саме змінюється крива під час тих чи інших маніпуляцій з параметрами! І ви можете таким чином завантажувати будь-які криві для орієнтира, тюнити АЧХ навушників під них і працювати маючи власний референс!

Яка з цього пряма вигода. Ви за відносно низький бюджет маєте пристрій який має достатньо потужності не просто качнути ваші навушники, а й тримати підсилення для еквалізації (а іноді треба десь додати +10 Дб, а десь одночасно стільки ж прибрати!). При цьому, в навушниках тепер можна робити роботу, яку раніше можна було виконати лише (!) у приміщеннях в які вкладено тисячі, а-то і десятки тисяч доларів на матеріали для корекції відбиття частот, та на дуже якісну пару (а краще кілька пар) студійних моніторів. Зараз умовно маючи гарні магнітнопланарні навушники, які гарно тримають еквалізацію і Topping DX5 II в парі з софтом Topping Tune ви можете легко починати працювати або навчатись всім тонкощам обробки звуку.

Мало того! Якщо у вас є приміщення з дефектом (резонанси на певних частотах) то ви можете взяти в оренду мікрофон якоїсь з систем для заміру приміщень (Sonarworks) і внести відповідні еквалізації для своїх моніторів в приміщення! Я поки такого не пробував і не очікую тонких фіксів, але думаю, що основні проблеми можна так компенсувати.

Так, слід зазначити, що ті ж FiiO мають можливість так само набрати еквалізації в їх софт для корегування, але тут поки що всі карти у Topping. Стабільність софту краща, є можливість працювати з кастомними кривими, які візуально відображатимуться на екрані та онлайн показуватимуть куди спрямовані ваші рухи по зміні АЧХ ‒ дати більше чи менше, який тип фільтра застосувати, яку ступінь кривизни обрати тощо. Робота з FiiO ‒ це як робота з системою без можливості робити аналітику.