Огляд навушників Sony MDR-M1 ‒ універсальне рішення для студій існує

Взявши на огляд ці навушники я не очікував багато, т.я. маю певну упередженість до того, як компанія Sony підходить в саунд-дизайні до своїх продуктів професійного сегмента. І хоча я не слухав старшу модель MDR-MV1, але чудово знаю що таке Sony MDR-7506 і деякі інші моделі компанії, а тому будь-яке згадування 7506 в порівнянні для мене є певним тригером і можливим негативним фактором, що призведе до упередженого ставлення. А цих порівнянь з «легендою» у новинки я зустрів дуже багато. Погоджуюсь, упередженість – це несправедливо, це навіть погано, треба всіма можливостями від цього йти якомога далі. А тому мій кредит Sony MDR-M1 був саме в тому, що я хоча б абстрагувався від своєї упередженості та дав навушникам можливість говорити за себе.

І скажу одразу, що цей досвід з новинкою каже про дещо важливе – ніякі порівняння Sony MDR-M1 з MDR-7506 не є правильними. Це різні навушники і їх не можна тягнути за вуха одне до одних. Якщо 7506 були на всіх студіях світу більше через свою витривалість конструкції і дуже мало людей орієнтувались на їх звучанню, то MDR-M1.. Але чого нам забігати наперед? Давайте все ж таки по черзі.

Комплект, матеріали та дизайн

Навушники постачаються в досить аскетичній і компактній коробці з картону, де ви знайдете їх загорнутими в тонкий папір і поряд ще два згортки, а в середині два кабелі різної довжини. За два кабелі чудової якості, які не мають вираженої пам’яті сильний лайк. Кабелі різної довжини дають вам можливість брати навушники з собою на вулицю і слухати під Hi-Fi плеєра чи портативного підсилювача улюблену музику (навушники не будуть виглядати дивно у вас на голові, тому що мають досить простий, але зрозумілий дизайн). Довгий кабель стане вам в пригоді при стаціонарному використанні навушників. Кабелі приємні на дотик, мають металевий фіксатор, що вкручується (!) в чашку навушників після того, як ви вставите кабель в гніздо для гарної фіксації (привіт, Байердинамік! слабо зробити так само?). Звісно ж, тримається це все дуже добре і кабель не торкається при поворотах голови ваших плечей чи шиї, що є дуже зручним. Але! Обидва кабелі мають гостро виражений мікрофонний ефект. Звісно, це не злочин, можна звикнути. Я точно не звертав уваги під час роботи з навушниками на призвуки від торкання кабелем столу чи одягу, але в порівнянні до конкурентів це таки помітний момент.



Самі ж навушники дуже легкі, всього 216 грамів, майже невагомі. Сила стискання дужками нижче середньої, їх дужку легко можна гнути, але з часом амбушури дають знати про себе. Саме оголів’я в середині пластикове, а помітки для фіксації з боків зроблені на металі. Я навіть не можу точно сказати, чи це просто оздоблення, чи ця металева частина йде від вуха до вуха цільним елементом. Але по жорсткості на вигин – не схоже. М’яка частина оголів’я схоже що виконана з поліуретанового шкірзаму. Ні натяку на те як це можливо в майбутньому ремонтувати, адже очевидно, що такі матеріали не вічні. Жорсткість при посадці відчутна і я не можу назвати це відчуття преміальним.

Та ж сама історія з амбушурами. Це штучний матеріал, трохи паркий в теплу пору (як раз коли пишеться огляд), але не надмірно. Мене більше здивувало те, що через годину-півтори я відчував потребу зняти навушники, щоб дати відпочити і голові і вухам. Чи то жорсткість наповнювача, чи то матеріал шкірзаму мені не підійшов, але факт є факт. Посадка зручна і легка, але на диво ось так я почувався через кілька годин прослуховування. Звісно, трохи грішу і на свій розмір голови/вух, але майте на увазі, що такий аспект в принципі можливий.

Корпус чаш навушників пластиковий і загалом відчуття «пластиковості» у всьому. Але збірка дуже гарна, я не чув скрипів чи якихось зайвих призвуків, а пластик на дотик приємний і від нього не віє дешевизною. До речі, така компактність чаш зручна коли вам треба скласти навушники і кудись пересуватись – навушники не займуть багато місця в рюкзаку чи валізі.

Звук та порівняння

Ну і найцікавіше – звісно ж звучання. І я якось на початку був, м’яко кажучи не вражений. Тестові заходи на YouTube для швидкої реакції мені нічого не дали і я почав сумніватись чи допишу цей огляд взагалі. Але! Після кількох годин прогріву, чи просто звикання я увімкнув улюблені альбоми в гарній якості і тут почалось! Вау, друзі! Це справді закриті навушники? Звідки у них така детальність і збалансованість у звучанні? А це точно Соні? Я сидів і розумів, що я нічого не розумію.

Майже одразу я пішов шукати заміри АЧХ навушників, щоб порівняти з відомими мені закритими динамічними повнорозмірами і зрозумів, що вуха мене не дурять – майже нічого схожого у конкурентів я не знайшов.

На низьких частотах тут є очевидна глибина. Заявлений діапазон справді йде далеко і це відчувається. Але тут є ще досить хитрий хід від компанії Sony – крім підкресленого початку діапазону вони дали трохи децибел і в зоні панчу 40-80 Гц. Швидкість баса не захмарна, бо акустичне оформлення і ціна навушників не дуже висока (як для сегмента), але мені це більше імпонує в подачі, ніж робота Beyerdynamic будь-яких закритих моделей сьомої серії, аж до цієї ціни і трохи в гору. Це привабливо, харизматично, технічно і не за всі гроші світу! Скоріше Sennheiser HD 620S тут будуть трохи зі швидшим басом, але вони мають дві різні подачі АЧХ в цьому діапазоні, тому щоб вибрати треба очевидно слухати. Більш схожим по принципу подачі НЧ будуть моделі AKG K361/371, але детальність, роздільна здатність значно нижчі. Та все одно – цей низ є унікальним і харизматичним, а я б радив ознайомитись з навушниками якнайшвидше. Тут буде легко контролювати бас в міксі, моніторитись на барабанах (головне, щоб посадка вам була достатньо щільною) і бас-гітарі. Техно, рок, метал, хіп-хоп жарять своїми низами як треба і немає ніяких сумнівів в здібностях цих навушників після перших прослуховувань.



Середні частоти, завдяки дуже коректному переходу з НЧ не затінені й гарно читаємі, що не було донедавна характерною особливістю закритої конструкції навушників, а скоріше навпаки. Згадаємо сильні провали у СЧ на Audio-Technica M50x, Beyerdynamic DT770 Pro (X, 700 Pro X тощо) – це легендарні імена в індустрії, але такі недосконалі за подачею, якщо розібратись відкинувши сентименти. І слід зазначити одразу ж легке підкреслення в діапазоні від 800 до 2 кГц – завдяки цьому навушники гарно презентують вокал, гітари та інші інструменти в яких важливо чути саме «тіло» в СЧ діапазоні. Саме завдяки цьому їх можна радити для моніторингу при записі будь-яких відомих вам інструментів. Правда от асоціація про подібний ефект може вам видатись досить неочікуваною – схожий підйом мають навушники Sennheiser HD 560S/550 та всі їх похідні. А це ні що інше, як відкриті навушники призначенням яких є аналітична робота! Середні частоти в Sony MDR-M1 – це їх сильна сторона і це нонсенс для сегмента закритого типу звукового оформлення.

А от високі частоти тут – це вже прикраси, емоції, настрої. І все це є і фігурує. Як не дивно, знов згадаю AKG K361/371, які так само вправно балансовані на ВЧ, але з своїми особливостями у вигляді дешевших драйверів, звідки є певні гострі піки на певних частотах. ВЧ в Sony MDR-M1 для мене були сюрпризом і я не стану порівнювати їх з ВЧ у відкритих навушників напряму, але саме ВЧ тут очевидно намагається робити нейтральність. Інша справа, що конкуренти по ВЧ тут вже далеко попереду в цінових категоріях, а це значить що у Sony є неабияка фора і плюс.