Огляд студійних навушників Sennheiser HD 480 PRO – неочікуване логічне продовження лінійки

Після неймовірного успіху Sennheiser HD 490 Pro як серед звичайних людей, так і серед профі, в мізках компанії щось таки клацнуло і оглянувши свою лінійку закритих повнорозмірних навушників вони (очевидно) не знайшли там достатньо переконливої і сучасної моделі, яка могла б тягатись з усім тим що було випущено за останні роки конкурентами. Саме тому, зосередитись на закритті пробілів, я вважаю – це правильна стратегія. І зазвичай, випускаючи продукт пізніше всіх ви маєте очевидну перевагу – можна зібрати відгуки на конкурентів і зробити правильні висновки вже у вигляді свого власного продукту. Чи вийшло це зробити у компанії Sennheiser – ми зараз побачимо.

Комплектація, матеріали, збірка та ергономіка

Дизайн-принт Sennheiser HD 480 PRO знайомий, він об’єднує всі сучасні «Синхи», а тому помилки тут ніякої. Крім всього, на огляді у мене версія Pro Plus і я очікував додаткові аксесуари.. А куди ж їх поклали? По аналогії з пакуванням Sennheiser 490 Pro Plus нічого не працювало, а тому не лишалось нічого іншого як зазирнути в середину. І в першу чергу, від мене жирний «лайк» за мінімалізм, так як коробка з навушниками виявилась ще менше очікуваного.

Так, я не можу не натішитись такими рішеннями компанії! Перше – це підхід «все в кейсі»,- ну це ж логічно, чому не всі так роблять? Тепер відкривши пакування одразу зрозуміло, що перед вами «похідний» кейс готовий одразу в роботу. Так, тут лише один кабель і одна пара амбушур, яка вже встановлена на навушники, але у вас є все що потрібно, додаткові аксесуари дуже часто без потреби лишаються по коробках і просто не використовуються. Тому краще іноді вибір зробити за клієнта, обмеживши його в концепції товару (одній парі амбушур і кабелю, наприклад), а якщо йому треба, то з часом можна аксесуари докупити.



Кейс чудовий, жорсткий, візуально привабливий, навушники в нього вкладаються в пласкому положенні, коли чаші повернуто на 90 градусів відносно робочого стану, в середині вкладених навушників сформовано простір для кабелю. На кришці є сітка-органайзер для інших додаткових аксесуарів, які захочете вкласти. Максимальна компактність – це те що важливо в дорозі, це те до чого прагнуть люди, коли беруть з собою як купу обладнання, так і лише найнеобхідніше. В обох випадках менше – це краще.

Кабель доволі знайомий для поціновувачів продукції компанії, якісний і приємний на дотик, виконаний на міні-XLR з витками типу «телефонного». «Міні-джек» 3,5 мм тут як і слід було очікувати оснащено перехідником на «джек» 6,3 мм. Від попередніх кабелів виконаних подібним чином відрізняється наявністю додаткових завитків ближче до XLR-конектора. Це справді мінімізує «мікрофонність», але особисто у мене цей завиток постійно впирається в плече і відволікає на себе увагу. Кабель можна підключити в будь-яку з чаш – ліву чи праву, на вибір, що доволі рідку зустрічається, але це надзвичайно важлива фішка в роботі людей, у яких вдома сетап може бути з правого боку, а в студії зліва.

Самі навушники за формою є майже точною копією Sennheiser HD 490 Pro. Матеріали, база-оголів’я, ідеологія модульності з задумом на подальше можливе обслуговування окремих частин (з’ємні амбушури, з’ємне м’яке оголів’я). Головне що візуально вирізняється – звісно ж, закритий тип чаш. Мудрувати над дизайном не стали, може і на краще, головне, що вся ця конструкція хоч і дуже гнучка в налаштуваннях, але й в руках відчувається чудово, так і на голові сидить без варіативності посадок. А я хочу вам сказати, що головна проблема в багатьох навушників – це саме посадка і деякі виробники мудрують до того рівня, коли ти кожного разу вдягаєш навушники і не можеш точно повторити положення, що було до цього. В HD 480 Pro все чітко, проблем ніяких.



Амбушури, на відміну від HD 490 Pro, тут лише в одному варіанті, виробник щось для себе зрозумів, зробив висновки. Вони гарно продумані, зручні, м’які і не вганяють вуха в стан «після сауни». Я чітко «за» завершеність концепцій, щоб давати менше варіантів клієнтам, бо вони часто в них починають плутатись. Це не рольова гра, де у вас може бути можливість зробити один вибір чи інший, ви даєте завершений продукт, є конкретика.

Оголів’я тут також одне, хоча це і Pro Plus версія (у Sennheiser HD 490 Pro Plus два оголів’я в комплекті – велюр та тряпчане). Завдяки дуже м’якому наповнювачу в середині, такому ж матеріалу в амбушурах та легкій вазі навушників в них можна проводити час довгими годинами, без перерв. Що-що, а ергономіка – це величезний плюс, який вигідно грає на руку цим навушникам.

Тобто, що виходить в підсумку – ми маємо надзвичайно легкі навушники, на платформі, яка задумана очевидно на довгий період обслуговування виробником, гарні матеріали, посадку, компактність при транспортуванні, класні аксесуари. Ідеальна конфігурація? Хто знає, хто знає.. А що по звуку?

Звук

Перше – на мені не працюють нахили драйверів, які мають розташувати звукову картинку спереду. Як не шукав – на моїй голові не існує положення де б це звучало як задумано. Скоріше, за все особиста будова слухового каналу і вам також не гарантую роботу цієї фічі.

На момент написання статті я зустрів кілька графіків замірів АЧХ і вони лише підтвердили мої враження – ці навушники зроблені для того, щоб як можна сильніше зменшити поріг входу в сегмент «універсальних» рішень на всі випадки. Все в одному, все з собою. Максимальна робота тут була проведена у боротьбі з резонансами та над звучанням басу «без перевантажень». Давайте казати відкрито – на ринку є вже дуже і дуже сильні рішення за куди менші кошти, в яких немає проблем з басом. Бас в закритих навушниках давить на всі частоти і заважає сприйняттю картини цілком, що унеможливлює повноцінний постпродакшен треків на навушниках закритого типу. Так було раніше! Тепер ми маємо Adam H200, Audeze LCD-S20, Steven Slate VSX і ось нарешті Sennheiser HD 480 Pro додались до списку «достойних».

Vibration Attenuation System – це не просто маркетинг, воно працює і працює як слід. Будучи дотичним до наукових робіт з будівництва я можу чітко сказати, що в цьому немає нічого нового – система для зменшення резонансів зменшує як вібрацію, так і вплив вібрації на оточення. Просто її застосовано в мініатюрі для підвісу динаміків. Такий підхід зовсім не дивує, а є логічним, просто прийшов час, як колись настав час для використання гібридів в автомобілебудуванні. До прикладу, технологія, специфічний цикл роботи 4-х тактного ДВЗ в гібридах, який зараз широко використовується в автомобілебудування було відкрито ще у 1882 році Джеймсом Аткінсоном, на честь якого і був названий «циклом Аткінсона». Тепер це основна ідеологія і ставка компанії Toyota, завдяки якій вони відмовились від випуску більшості дизельних двигунів. А тому, це не щось нове (Vibration Attenuation System), але деякі рішення просто мають дійти до правильних голів у свій час.

Тож, що маємо по факту. Звукова картина загалом надзвичайно добре читається, просторово дуже легко відокремлювати елементи і робити позиціонування. Вся ця інформація є в файлах які ви слухаєте, в записах і мультитреках, але найголовніше – це відтворити наявне. Саме вивільнення великої кількості простору від спотворень і резонансів дають таку чудову деталізацію. Бас не захлинається, швидкість, як на динамічний драйвер дуже гарна. Налаштування частотне доволі схоже на криву Харман (що знімає потребу в сильній еквалізації, коли ви хочете трек довести до «референсу» саме по кривій Харман). Глибина басу тут справді вражає, відчувається можливість драйверу. Але я б не став крутити ручку гучності до дуже високих показників, бо певні обмеження динамічних драйверів почнуть проявляти себе.



Середні частоти, як я вже і писав вище, не страждають від НЧ і читаємість дуже гарна. Виконано по ідеї «безпечного підходу», коли краще – це менше. Так як HD 480 Pro є професійним інструментом і виробник спонукає вас в них навіть (!) зводити треки, то слід пам’ятати, що коли на навушниках у вас багато СЧ, то у вас мікс буде відчуватись неживим – тут все працює в протилежний бік. Якщо на навушниках багато СЧ, ви думаєте що додали достатньо, а мікс транслюєтеся на іншому обладнанні з недостатньою живістю інструментів. Коли СЧ «безпечні» або навіть послаблені (на кшталт навушників Hifiman), то ви на навушниках доводите до межі де «ось це воно», а в реальності мікс навіть трохи цікавіший, через більш виразні голоси, гітари, тіло інструментів. Тож, така от історія – гарний, правильний підхід, який працює в комбінації до рішень на НЧ.


Високі частоти тут так само ледь послаблені. Що це дає – той самий ефект для того, хто обробляє матеріал. Ви крутите «ручки» до того моменту, коли стає достатньо, а мікс насправді виходить трохи яскравіше, має той самий brilliance, який додає деталей, простору. Не подумайте тільки, що деталізація ВЧ тут слабка, навпаки – шляхом певної помірності вислуховування деталей тут зовсім на іншому, на ультимативному рівні. Просто це інструмент в першу чергу для професіоналів і підхід відповідний. Зрозумілий їх логіці.

Загальна картина може звісно видатись комусь не такою яскравою, коли ви шукаєте в навушниках виключно розважальні якості, але в той самий час 99% навушників закритого типу не мають такої детальності і кількість «сміття» в сигналі, яку ви чутимете просто неконкурентна в порівнянні з цією новинкою від Синхів. Я б не став підводити професійне рішення під вимоги аудіофілів, але ті хто прагне більш «правильних» налаштувань, а не те що вони собі нафантазували відкриють у цих навушниках багато цікавого.

Та все ж, чому варто звичайним слухачам звернути увагу на ці навушники? В першу чергу – це ваш справжній референс, точка відліку. Коли оглядачі у своїх відео кажуть про їх референс, я часто ловлю себе на розумінні, що вони навряд мають уявлення про те який же той самий референс має бути. Як вони зрозуміли що це саме воно? А ось тут налаштування АЧХ справді можна вважати за еталонне і ціна такого рішення вже не дере з вас «три шкури».

Попри очікування, зважаючи на закрите акустичне оформлення, вас тут не чекатиме задушлива сцена з відтінком клаустрофобії – це гарна робота акустики самих чаш і відсутність непотрібних прикрашань на різних ділянках АЧХ. Тут простір відчувається природнім, натуральним, максимально наближеним до того що справді закладається в треку, а не те, що додумують інженери різних аудіофільських брендів з виробами, що мають цінник в кільканадцять тисяч «баксів». В цих навушниках, в першу чергу, приємно слухати музику через те, що вам не нав’язуються дивні непотрібні піки на ВЧ (привіт, Байердинамік!), тут немає типового для закритих навушників заглиблення на 150-250 Гц, яке відокремлює звучання НЧ і робить середину ненатуральною. Всі ті плюси які я описав напочатку цього розділу, для профі та тих хто працює в навушниках, працюють і на користь звичайного слухача. Звісно, через закритий тип чаш ви не можете протиставити натуральність тій що отримаєте від навушників відкритого типу, але в Sennheiser HD 480 Pro ви можете відокремити себе від зовнішнього гомону, а також всіх хто поряд від того що у вас зараз грає. Тому тип акустичного оформлення тут виносимо за дужки вибору, так як це свідоме обговорення саме закритих навушників. І так, це той самий прагматичний і безпечний вибір, який можна без проблем радити всім підряд. Все що краще, на мою думку, ‒ це вже виключно планарні драйвери, які в закритому типі коштуватимуть вам інших грошей. До того ж, ці навушники не дуже вибагливі до джерела і дати їм гарний буст можуть як підсилювачі ваших середніх Hi-Fi плеєрів, так і якийсь умовний сучасний Макбук прямо з вбудованого аудіо-виходу.

Порівняння

Не стану казати про конкуренцію як таку для цих навушників, бо завдяки виваженим і влучним рішенням ми отримали продукт, що стоїть окремо від мейнстриму, поряд з іншими професійними рішеннями. Я б тут краще перерахував інші моделі, які можуть стати в пригоді, в разі коли ваш особистий слух або фізіологія потребують іншої ергономіки чи ухилу трохи в інший бік налаштування АЧХ.

Sennheiser HD 620S на жаль не є конкурентом Sennheiser HD 480 Pro, але в бюджеті виконує доволі впевнено свою роль. І якщо 480-ки є універсалом в яких можна робити повний цикл запису-продакшену, то 620S – це виключно інструмент моніторингу.

Першими з достойних до порівняння і тих хто по спроможностях справді стане поряд буде Sony MDR-M1. Вони мають більш «еластичний» на еквалізацію драйвер і більший запас гучності. Але загалом дублюють можливості HD 480 Pro. Їх слід розглядати тоді коли ви фанат компанії Sony і хочете підтримати улюбленого виробника, тим самим голосуючи власною гривнею за «правильний» підхід до звуку. А також, тоді, коли вам треба навушники ще легші (!) і з меншим опором для вашого джерела.

Steven Slate Audio VSX – це продукт, суть якого в софті емуляції приміщень. Начебто нічого складного, технологія IR (Impulse Response) використовується вже десятиліттями в плагінах емуляції звучання гітарних кабінетів та емуляції приміщень в ревербераторах, але ці навушники стали першим продуктом, який почали вже з часом копіювати і наслідувати. Той самий плагін dearVR MIX-SE від Dear Reality, яким комплектується Sennheiser HD 490 Pro – є лише копією ідеї Slate VSX і далеко не в кращому виконанні. Дані навушники є піонером, але чого гріха таїти – новинка від Синхів є більш сучасною, а подібний софт можна в принципі взяти і сторонній (дяка, що його існує доволі багато на ринку плагінів).

Коли бюджет не обмежено, але треба навушники закритого типу то мова може йти тільки про планарно-магнітні випромінювачі. Audeze LCD-S20, звісно, помітно дорожчі, важчі, але це наступний крок вгору. Тут і надзвичайна точність, роздільна здатність і можливість виконувати будь-які з етапів продакшену, без потреби в додатковому контролі. Трек від А до Я в одних навушниках. Але за відповідну ціну.