Огляд Beyerdynamic DT 1770 PRO та DT 1990 PRO MK II – маленький крок для компанії, великий крок для всіх споживачів

Вам, мабуть, цікаво, чому я вже з початку так нахабно назвав цей апдейт незначним в рамках компанії? Тут аж цілий перероблений драйвер (так, сарказм, бо він єдиний для обох моделей) TESLA 45 і.. Що ще? І все)) Скільки завгодно шукайте інші фізичні відмінності, але ви їх не одразу знайдете. Основна зміна відбулась в підході. І не те щоб ми не могли оцінити пророблену роботу компанії «Байер» у звучанні, просто ці моделі вже в першому поколінні звучали відмінно. Але люди, що не перший рік спостерігають за ринком і тенденціями звуку в результаті оцінюють лише роботу над помилками, конкретні результати. І ось тут нас має здивувати саме НЕ покращення в саунді, а великі та дуже важливі зміни в позиціюванні та гнучкості DT 1770 Pro MK II та DT 1990 Pro MK II нового покоління.

Комплект, матеріали та ергономіка

В комплектації дуже легко орієнтуватись, адже обидві моделі мають майже ідентичний набір (він також схожий і на перше покоління Beyerdynamic DT 1770 PRO та DT 1990 PRO) – навушники постачаються в картонній коробці, в середині жорсткий кейс і звичайні папірці, які ніхто перший рік і не читає зовсім. Весь комплект аксесуарів знаходиться вже в Кейсі – це два з’ємні кабелі (витий та прямий довжиною 3м), самі навушники та додаткова пара амбушур. Якщо у 1990 ви маєте просто додаткову пару ідентичних велюрових, то у 1770 друга пара з шкірзаму. І це важливо функціонально, про що я вам напишу трохи далі.

Кабелі відмінної якості і дуже чудово що вам дають змогу обирати окремий кабель на різні сценарії використання. Я вже давно кажу про потребу переводити всі моделі компанії Байер на з’ємні кабелі, але таке щастя ми маємо лише в новіших моделях.

Кейс виявився дуже гарної якості. Чудово те, що щільність зовнішня є результатом досить гарного внутрішнього формування під навушники – такі кейси зазвичай набагато краще захищають ваші недешеві навушники в валізах, на задньому сидінні авто чи просто від дітей. В середині кейса є кишеня для кабелів, що закривається на блискавку, а за допомогою велкро кріпиться до внутрішньої поверхні футляра.

З амбушурами все досить зрозуміло – вони мають фірмовий зручний велюр, який додає значного комфорту. Будова обох моделей що в попередньому поколінні, що в оновленні однакова і не викликає якісь до неї запитання. Матеріали якісні, приємні на дотик. Я б навіть сказав, що в контексті зручності стало краще ніж в доступніших моделях і ця тенденція існує як в попередній ітерації, так і в оновленні. Всі матеріали дуже приємні на дотик і відчувається фірмова довговічність і надійність.

Мені було комфортно годинами знаходитись в навушниках, т.я. сила стискання адекватна і вага не надмірна. Та все ж слід згадати, що цей огляд пишеться в холодну пору року. В теплих або жарких сезонах може бути некомфортно через таке компонування і надмірний нагрів з часом. Але це вже стара історія, зворотна сторона медалі тих самих велюрових фірмових амбушур. Основна ж посадка просто відмінна.

Звучання та попереднє покоління

Найбільших змін в звучанні зазнали нові 1770-ті. Якщо у попередньому поколінні паралелі в саунді між 1770 та 1990 не було майже зовсім (крім наднасичених верхів), то зараз можна чітко сказати, що обидві моделі з однієї лінійки і мають багато спільного. В першу чергу загальна риса – послаблення агресивного верху. Так, тут досі насичені 8 кГц, але всі сусідні діапазони і трохи нижче, і все що йде вверх – це зразковий піднятий верх динамічного драйвера. Це працює, це приємно і це саме те що потрібно було усвідомити компанії – хоча конкуренція в ціновому сегменті вище середнього є не така значна за кількістю, та ви не можете дозволити собі мати продукт, який має очевидні дефекти і який не дає можливості використовувати навушники на високих рівнях гучності (що буває необхідно в будь-якій з сфер застосування). Тобто, основна направленість і родові ознаки відстежуються – це фішка Байерів, це інструмент, але треба було колись нарешті зрозуміти, що є певні вимоги і вони зростають з роками. Якщо конкуренти намагаються ставати краще, то і вам потрібно бути в тонусі (на одній прихильності фанатів і перевипуску старих хітів бізнес вічно не житиме).

Лишилось згадати відмінності на ВЧ. Саме через закриту конструкцію 1770-х місцями ми чуємо їх голосніше, але все ж закони фізики непоборні і змішування певних частот все ще дають трохи менше деталей, ніж в навушниках з відкритою конструкцією і більше частотних конфліктів. Та це просто слід приймати як і той факт, що цей формфактор в принципі існує. Загальна роздільна здатність дуже-дуже висока і тут вже мова йде геть про інший рівень розуміння просторових ефектів, зовсім інших почуттів від музики загалом.

Середні частоти обох моделей досить схожі, драйвер гарно працює в цьому діапазоні, але через трохи прикрашений верх іноді буває відволікаєшся на 1990-х, а 1770 мають затінення на СЧ (як у класичної 770-ї моделі в 250-300 Гц), але не таке значне.

Ну і бас! З перших секунд з 1770 Pro я впізнав спорідненість до 770-х і це вражає, це захоплює. Але уявіть собі, що цей несамовитий панч і масивність трохи-трохи приборкали, задля детальності і контролю драйвера, що дало можливість СЧ артикулювати набагато краще ніж в молодших моделях. А новий драйвер, очевидно, набагато швидший. Тому виходить, що в 1770-х нової генерації ми маємо все, одразу і лиш з невеликими особливостями, що вище описані в абзаці про Середні частоти.

Модель 1990 тут грає в іншому полі, т.я. ідеологічно має іншу спрямованість і конкуренти в цьому сегменті – це в першу чергу дуже детальні і натуральні навушники. Тут якраз і розкривається інший бік нового драйверу TESLA 45 – при меншій масивності НЧ він чітко грає «копійка в копійку» те що є в записі аж до 1.5 кГц. Немає сенсу казати про потребу в ізодинамічних драйверах, коли довжина хвиль до цього діапазону досить значна і на їх відтворення не потрібно робити надвелику швидкість і кількість коливань. Іншими словами – діапазон басу грає дуже детально, швидко, з натуральним тембром.

Області застосування

Що ж, от і найцікавіше, що відбулось в змінах моделей мк2. Як так сталось, що Байер усвідомили про необхідність зниження опору в своїх навушниках/драйверах? Новий дизайн драйвера і його вайринг (розпайка) – це реакція на продажі, чи просто нові обличчя в команді, чи аналітика конкурентів? Можна здогадуватись так і не взнавши правди, але! Найголовніше – це ре-зуль-тат. А в результаті ми всі отримали просто неймовірну гнучкість, тому як 30 Ом опір – це просто неймовірний козир, який дістали з рукавів Beyerdynamic. Ви тільки уявіть собі – ноутбуки, мобільні телефони, невеликі бюджетні ДАПи, звукові карти з малопотужним виходом на навушники – все це і геть все що є вище розхитає ці навушники і ви просто на ходу, будь-де (від готельного номера до метро) можете слухати свою улюблену музику, або займатись будь-яким рівнем продакшену. Відео, саунд дизайн, геймінг (!), звукозапис та музичний продакшен найвищого (!) рівня тепер доступний на ходу, в кейсі, готовий до транспортування. Звісно, мені треби видихати, коли починаються такі текстові звороти, але це не перебільшення. Пригадайте, скільки людей ви бачили на вулицях з зовсім не портативними DT 770-ми, чи Sony MDR7506, Audio-Technica ATH-M50x? Багато хто з тих людей не мав іншого вибору, т.я. вони знають що таке хороший звук, а компроміси в зручності для них не страшні. Так, це сценарій не для всіх, але як приклад того що Байери вийшли на полювання за вашими гаманцями і вони сприйняли сучасні виклики дуже, дуже серйозно.

Багато хто з геймерів, стримерів трохи страждали зі своїми DT 990 через значний оверхайп на ВЧ і малу гучність їх слабеньких карт – ось, будь ласка, ні в чому собі не відмовляйте! Звісно, цінник значно вищий, ніж 32 та 80 Ом версії основної лінійки, але раніше не було і сенсу йти за кращим звуком далі за ціною – кращий звук потребував значного підсилення. Тепер сенс точно існує і я можу рекомендувати оновлені моделі, як наступний крок в покращенні будь-якого сетапу. Обидві моделі чудово транслюють і кроки супротивників в ФПС і звукові ефекти в моментах, що покликані підвищити іммерсивність вашого геймінгу, заглибити вас в звук натурально, так щоб ви повірили в те що відбувається на екрані насправді.

Щодо прослуховування музики, то гнучкість даних моделей скасовує потребу в потужних пристроях, є лише вимога в необхідному мінімумі і питання якості реалізації певного ЦАП-чипу. По суті, ці навушники чітко транслюють сигнал і буде дуже легко почути вади відтворення, якщо такі є. Та от час вже не той що раніше. Значна конкуренція грає на руку кожному з нас – зараз дуже просто знайти хороший і якісний за звуком донгл-підсилювач, який без проблем розкриє будь-яку з цих моделей і вміє працювати з ПК чи Мак без потреби встановлення додаткового драйвера керування. І якби ви мене особисто запитали, яку з моделей я особисто обрав би для прослуховування, то нею стала б 1770 – ця модель здалась більш «веселою». Це своєрідний стрибок в гору від DT 770 в детальності, якості, правдивості. 1770 Pro mk2 мають всі шанси завоювати вашу любов, тому що вони мають дуже зрозуміле звучання з великим і масивним басом, красиві і не душні ВЧ. Звісно, такий вибір більш очевидний для власників нейтрального обладнання, тоді як любителям «лампи» я б радив до уваги саме 1990 Pro mk2. Якщо немає потреби в ізоляції від зовнішнього світу (і навпаки), якщо ви любите вислуховувати своє обладнання і з теплотою в серці кожного разу сідаєте в крісло попередньо протерши свою «вертушку» і підсилювач від пилюки, то ці навушники для вас. Їх детальність чітко транслює особливості обладнання, завдяки точним АЧХ і сатурація будь-якого пристрою буде чутна дуже добре. 1770 також для цього підходять, але т.я. багато обладнання має вже попередньо підвищені баси, то це може бути не кращою комбінацією. Але хто знає, може б і варто спробувати.

Щодо професійного застосування моделей, то зменшення сатурації на верхах тільки грає на руку всім хто обрав до покупки оновлену серію. 1770 Pro відмінно підійде для моніторингу запису гітар, вокалу, для конденсаторних мікрофонів, динамічних, контролю рівнів гучності. Але згадаймо одну важливу деталь – додаткові амбушури з шкірзаму! Якщо ви думали що вони якісно чи функціонально покращують звук, то ні. Їх задача – покращення звукоізоляції при записі і ущільнення посадки. Це необхідно саме при записі барабанів, коли драмер рухається багато і дуже швидко. Навколо установки стоять мікрофони – загальний на кімнату, над установкою, на групу томів, на кожен окремо, де треба, на робочий барабан, на кік (бочку) тощо. І весь цей арсенал фіксує найменший шурхіт навколо. При компресії всі потрібні і непотрібні звуки лише збільшують свою гучність і що ми першим почуємо? Кліки метронома в навушниках барабанщика)) Так, це підставило вже багатьох аматорів і профі, саме тому версія DT 770 з амбушурами з шкірзаму така потрібна і незамінна в даному сценарію. Але ж чекайте, тепер ви маєте можливість для свого драмера дістати відповідні амбушури і.. Він вже не має відмовок, щоб не зіграти свою партію для запису! Та ще й з найкращою якістю звуку, яка можлива в цьому сегменті пристроїв.

Я б не сказав, що в 1770 можна мастерити треки, це не для закритих навушників. Але 1990 для мастерингу підходять досить добре. Це одна з небагатьох задач для чого потрібно як мінімум ще одна пара навушників для контролю СЧ (наприклад, Sennheiser HD 600/650, Audeze MM-100). В принципі, навушників що підходять для мастерингу повноцінно існує всього кілька пар у всьому світі, на зараз, а вони не те щоб дуже гнучкі в інших сферах використання. Нові 1990 недоцільно використовувати з конденсаторними мікрофонами через те що звук просочується з частково відкритої конструкції (bleed, англ.) до чутливої діафрагми. А от все інше, що торкається продакшену – це їх стихія, це сильна сторона даної моделі. Відмінний інструмент контролю рівнів гучності, ступенів компресії, точність еквалізацій і зведення матеріалу. Для продакшену відео взагалі немає сенсу говорити про щось типу студійних моніторів, коли існують такі навушники. Щиро рекомендую.

Конкуренти

Почнемо з легшого логічного висновку – існування моделей mk2 вже підписує вирок попередньому поколінню, адже сам виробник усвідомив і визнав потребу оновлення і покращення певних аспектів попереднього покоління. Стару серію слід придбати, якщо вам вона потрібна суто для професійних задач (з’ясування надлишкової сатурації НЧ та ВЧ) і звичайно маючи пристрій, який розхитає досить тугі навушники 250 Ом.

Щодо 1770 Pro mk2. Я вважаю, що один з найкращих інструментів для запису в студії раніше були Beyerdynamic DT 770, та плин часу і стояння на місці показали конкурентам що слід діяти і на світ з’явились Rode NTH100, лінійка навушників від Shure SRH, яку я недавно мав задоволення оглядати. І ось, якщо брати до уваги цих конкурентів, то 770-ті вже в деяких аспектах не досить очевидний вибір. Але уявіть.. 770-ті де менше проблем з АЧХ, краща гнучкість підключення (гнучкість була, але моделі 32 Ом були не для людей хто серйозно ставився до якості звуку), надшвидкий динамічний драйвер з просто чудовою деталізацією. І все це зі з’ємним кабелем і чудовим комплектом! Це хіт. Це Скарб. Це 1770 Pro. Якщо вас не лякає ціновий діапазон, або ви усвідомлюєте, що можливо довше будете збирати кошти, та хочете придбати один раз і надовго, без потреб апгрейду – це ваш вибір.

1990 Pro з погляду аудіофілії має незаперечні показання – та і уявіть аудіофіла, який згоден обходитись одною парою навушників. Ця модель однозначно заслуговує на місце в колекції. Не факт що маючи суто стаціонарний спосіб споживання вам потрібно оновлювати першу версію на другу, але якщо ви хотіли б мати саме портативний варіант – то моя щира рекомендація.

Якщо ж дивитись на конкуренцію для 1990 з професійного боку, то тут не так багато імен. Audeze MM-100, Sennheiser HD 490 PRO, Sennheiser HD 650 та Neumann NDH 30. Все. Сильною стороною останніх є майже ідеальне відтворення всього діапазону АЧХ, а тому і точність, що важливо на Мастерингу, як кінцевому процесі саунд продакшену. Це єдиний конкурент, що повноцінно може виконувати всі професійні задачі, але для прослуховування музики він не всім підійде – багато хто з нас вже звик до насиченого звуку і умовна точність вже не для кожного. Синхайзери десь поруч в задачах мікшування, але відсутність сильного басу і менша швидкість драйверу (а тому і детальність) на 650-х викидає його з гри, це трохи інший рівень. Також, у них відсутня гнучкість щодо джерел струму з якими можуть бути використані. Дуже серйозний, але інший. 490 Pro дуже гарна модель, дуже гнучка, але швидкість деталізації також трохи поступається. Проте, рівень задач що вирішує 490 Pro абсолютно відповідає тому, що робить 1990 Pro mk2. Джерела живлення для 490-х з їх 120 Ом опору потрібні також хороші, але не портативні, на жаль. Audeze MM-100 – ось це справді гарний інструмент для всього і вся, але все одно поступається 1990 в відчутті басу і балансі. ММ-100 мають СЧ орієнтованість і рівні задач покладені на них ідентичні до тих що виконує модель 1990 другої генерації – це дуже сильна модель, але з іншою подачею. І, що важливо, ММ-100 можна використовувати з портативними плеєрами, ноутбуками, телефонами.