Огляд гібридних навушників FiiO FH19. Флагман нового покоління

Так, панове, я довго чекала на тест цю модель, тому вступ буде лаконічним. FiiO FH19 – це гібридні Hi-Fi навушники, новий флагман у своїй лінійці. Заявлена ціна досить приємна – $600. Перед нами восьмидрайвери, схема випромінювачів включає 2 двотактні динаміки 13.7 мм, виготовлені спільно з японським брендом Tokyo Onkyo Ltd, і 6 арматур Knowles в кожній чаші. Застосовуються фірмові технології та якісні внутрішні компоненти аудіофільського класу, про них розповім у статті. Є можливість самостійного тюнінгу подачі за допомогою змінних фільтрів. Дизайн корпусів поєднує чистий титан та авіаційний алюміній. Акустичне оформлення зроблене напіввідкритим. У комплекті – топовий балансний кабель з монокристалічного срібла. Все це виглядає дуже привабливо, погодьтеся. Але єдине, що для нас важливо – це звук, тож уважно приступаю до тестування. Ви знаєте, ще з часів FiiO FH7 саме гібридна серія у компанії FiiO була моєю улюбленою. Хоча, на подив, зі своїми вдалими арматурними FiiO FA19 та трибридними FiiO FX15 вони змогли дещо змінити мою думку. Але, можливо, цей новий гравець знову відіб'є позиції гібридів. Чи ні? Давайте з'ясовувати. До справи.

Візуальні враження

Навушники постачаються в несподівано невеликій коробочці. Я могла б покритикувати її, все ж це флагман, але не буду, з моїми регулярними поїздками зараз компактні упаковки аудіопристроїв – лише плюс. Так що боремося за екологію, товариство.

Окрім скромного списку ключових характеристик, на коробці ще є класичне гасло виробів FiiO: "Born For Music". Всередині – еталонно щедрий розсип аксесуарів:

• • По-перше, оновлений кейс FiiO HB7. Він об’ємніший, ніж попередник HB5, котрий є і в моїй колекції, менш зручний, але форма, схожа на скриньку, доволі цікава. І зворушливий факт – на ньому теж є напис "Born For Music". Мимоволі уявляються його роздуми на кшталт: "Чому я чохол, а не граю"... Все, вибачте, не відволікаюсь.

• • По-друге, набір різноманітних амбушюр у пластиковому тримачі, у продажу такий називається HS19. Він містить 3 пари силіконових насадок для басу, 3 пари – для вокалу, 3 пари – для збалансованої подачі, 2 пари пінок, 2 пари двофланцевих ялиночок.
• • Додатково є 3 пари SpinFit (як я зрозуміла, CP145), 3 пари вже знайомих аудіофілам надтонких амбушюр FiiO HS18 (товщина всього 0.4 мм) і 3 пари нових насадок FiiO HS20 з особливого пластичного силікону, які нагадали мені мої улюблені AZLA Xelastec. Щоправда, за звуком сподобалися менше. Такі, "AZLA курільщика". Але комусь, може, навпаки краще підійдуть, вони акцентують скоріше СЧ, а не ВЧ. А за рахунок твердої серцевини повинні ще й жити довше, ніж м'які Xelastec, котрі при своїй дикій ціні вимагають дуже частої заміни.
• • Також у комплекті інструмент MMCX, щіточка для очищення, 3 набори знімних фільтрів для тюнінгу подачі та магнітна прищіпка. Що ж, вельми гідно.

Про стоковий кабель

Тут нам поклали восьмижильний літцендрат з чистого срібла, що має по 28 ниток у кожному провіднику. Конектори – MMCX, штекер має модульну конструкцію, на вибір доступні варіанти 3.5 небаланс та 4.4 баланс. У використанні слухняний, гнучкий, плетіння вільне. За акустичними властивостями непоганий. Наскільки я пам'ятаю, такий самий кабель був у дорогих FiiO FA19, і вони адекватно з ним грали, а FH19 належать до бюджетнішого сегменту, тут тим більш немає сенсу поспішати з апгрейдом. Його прозорості їм має вистачити з надлишком. Хоча, до речі, особисто я б спробувала з ними мідь або гібрид, але дивіться самі, наскільки ви любите експерименти.

Про дизайн

FiiO FH19 зроблені у стриманому, індустріальному стилі. Це явно не іграшка для естетів, але я скажу так – мені цей індустріальний стиль, виявляється, достатньо імпонує. Корпуси з авіаційного алюмінію серії 7000, фейсплейти з титану, матові текстури, чорно-сіра гама кольорів, ідеальне складання. Щось у цьому є, я б ці IEM, мені здається, носила з задоволенням. Вони такі мінімалістичні, міцненькі, переконливі. Чомусь сподобалися.

І окремо нагадаю, що форм-фактор чаш тут напіввідкритий. Пасивна шумоізоляція цього разу слабка, доведеться вдосконалювати її амбушюрами. Зате немає втоми при довгому прослуховуванні. Сама я, як ви знаєте, люблю таке акустичне оформлення, це моя пристрасть до відкритих повнорозмірів передається і на внутрішньоканалки, тому ставлю лайк.

Єдине, до чого у мене реально були претензії в даному розділі – це комфорт посадки. FH19 виявилися особисто для мене трохи капризними. Думаю, це тому, що мені нечасто підходить форма шеллів з "пелюстками". Але скарг на них від інших я поки не чула, за розміром вони не величезні, вага середня – 12 г. Як завжди, це індивідуально, краще організувати примірку наживо.

Характеристики та сумісність

• • Діапазон частот: від 8 Гц до 40 кГц;
• • Чутливість: 109 дБ;
• • Опір: 16 Ом.

До потужності підсилювача FiiO FH19 не вимогливі, можуть зігратися з будь-яким Hi-Res плеєром чи навіть, прости господи, з мобільним ЦАПом, якщо захочете. Фоновий шум повністю відсутній.

Нагадаю, перед нами гібридні восьмидрайвери. У кожній чаші знаходяться по 8 випромінювачів: 2 двотактні динаміки 13.7 мм з композитними діафрагмами PU+DLC, створені у співпраці з японським брендом Tokyo Onkyo Ltd, 4 кастомні арматури Knowles зі спеціально розробленими середньочастотними режекторними фільтрами, 2 арматури Knowles SWFK-31736 для ультрависоких частот. Присутня запатентована технологія резонаторів S.Turbo, добре знайома фанатам FiiO. У 4-смуговому кросовері використовуються якісні плівкові конденсатори від компанії Rubycon. Звукові котушки зроблені підвісними. Динаміки працюють в особливій ізобаричній схемі у конструкції Push-Pull. Напіввідкрите акустичне оформлення застосовується для покращення прокачки повітря та компенсації тиску. Додамо до цього можливість тюнінгу звуку, і отримуємо ту саму аудіофільську розпусту.

Але, як завжди, питання в реалізації. Як насправді грає новинка? Час переходити до головного.

Звук

Основне тестування проводилося на Astell&Kern A&Ultima SP3000, iFi iDSD Diablo 2, iBasso DX320, Questyle QPM та QLS QA361.

Маю зізнатися, мені довелося подумати над описом подачі FiiO FH19. Навушники зроблені більш-менш універсальними. Вони мають забарвлення, але воно не надмірно смакове. Коли треба – грають лінійно, коли треба – додають фірмової розважальної манери. В принципі, без прослуховування брати можна, потім, раптом що, доведете до необхідного рівня змінними фільтрами та амбушюрами, потенціал для цього є.

Сам почерк тут виразний, енергійний, зібраний. Він здався мені трохи прохолодним, чітким, контрастним та артикульованим. На темному тлі акустичний візерунок будується крупними образами, об'ємно та з досить великою присутністю тілесності. Деталізація штучно не підкреслена, скоріше ухил в макродинаміку, але основні нюанси вільно розрізняються. Сцена за масштабом та відкритістю гарна, на якісних записах прекрасно відчуваються її тривимірність і багатошаровість. Водночас позиціонування близьке до слухача, це зручно для моніторингу.

Тут особливо привертає увагу інформативна, насичена, колоритна середина. Вона не провалена, її роздільна здатність за ці гроші гідна. Окремо відзначу, що певна висвітленість тембрів дозволяє FH19 звучати більш природно, ніж їхні попередники у лінійці FiiO. Усі інструменти впізнавані, відтінки нот достовірні та чисті, без пересолодженої вуалі. Ще один важливий аспект – модель уникає дешевої металевої жорсткості, це цінно, коли "арматурність" не зривається у сухість.

Отож, технічні, впевнені, комфортні IEM. Для мене були трошки нуднуватими, я люблю більше протяжності на ВЧ та виділення мікроконтрасту, але прослуховування все одно виявилося приємним. З недоліків – спрощені краї діапазону. Тим не менш, якщо ви не примхливий ВЧфіл, як я, проблем бути не повинно.

А що з приводу тюнінгу?

Зелені фільтри – акцентують верхні частоти, звучання холодніше, прозоріше, рухливіше, збільшена сцена, краще панч, особливий козир – виражена варіативність текстур. Мінус – злегка крадуть емоційність.

Чорні – збалансовані, найбільш драйвові, захопливі і веселі, почерк барвистий та соковитий. Мінус – панорама відцентрована частково за рахунок повітряності.

Червоні фільтри – найбільш басовиті, подача тепла, натуральна і м'яка, вперед виводять мід і ВСЧ, згладжують контури. Мінус – брак швидкості. Вибір залежить від ваших уподобань. Я зупинилася на чорних.

По частотах

Баси масивні, оксамитові, ґрунтовні. Кількісно вони посилені, якщо ви любите розкотистість, це ваш варіант. Загалом, НЧ намагаються бути тугими і пружними, але, якщо чесно, контроль у них не бездоганний. Вони явно схильні до однорідності, і я не можу назвати рельєф філігранно викресленим. Зате глибина сабу хороша, і ударність, при всій підкачці, мене не дратувала. Спектр ефектний, домінуючий, але неагресивний.

Середні частоти реалістичні, докладні, вагомі. Хочу похвалити розділення партій, навушники, наскільки можуть, прагнуть показати їхні голографічність, контрастність і тембральну різноманітність. Знову ж таки, відсутність медової в'язкості тішить, мелодія жива та соковита, але без синтетики. Деталізація цілком доросла. Вокал, як завжди у бренда, органічний, темпераментний, експресивний. На ньому зроблено помірний акцент. Відверто, середина викликала найсильнішу насолоду, не завадила навіть певна нестача мікронюансів.

Високі частоти спокійні, гладенькі, повітряні. Насправді, у них приємна енергетика, атаки на нижніх ВЧ артикульовані та швидкісні, є прозорість та слухняна гнучкість. Із зеленими фільтрами модель непогано справляється з акустичними жанрами. Але в мене, очікувано, були претензії до верхніх шарів ВЧ, вони надто легковагові, тонкі, сухуваті, їм варто було б додати насиченості, протяжності і переливчастого блиску. Ну хоч не ріжуть слух дзвінкістю.

Конкуренти

Почнемо з попередника нашого героя – гібридів FiiO FH9. Вони більш оксамитові, приглушені, артистичні, манерні та співочі. Не такі природні, сильніше забарвлені. Сцена у них ширша, а у новинки – голографічніша, з точнішим позиціонуванням. Також FH19 відрізняються реалістичним об’ємом інструментів, партії у FH9, в порівнянні, більш пласкі. І нова модель менше втомлює мене басами, FH9 подавали саб ще вагоміше, монументальніше, дещо грубіше. Але ці IEM дуже різні, бажано слухати наживо.

Тепер черга флагмана арматурної лінійки – FiiO FA19. У їхньому огляді я писала, що зроблю порівняння, коли FH19 потраплять до мене в руки. Ось, виконую обіцянку. FA19 у цьому ансамблі займають місце нейтральних, детальних, технічних моніторів. Перші арматури FiiO, які мені настільки сподобалися. Хльосткі, швидкісні, повітряні, кристально прозорі. FH19 ближчі до розважальної веселості, звук у них соковитіший, тепліший та тілесніший. Він теж виразний, але менше підкреслює мікроконтраст. Мабуть, більш натуральний. Зате FA19 грають точніше, чистіше, витонченіше та граційніше, і я можу похвалити їх за гарне опрацювання ВЧ і НЧ.

Трибриди FiiO FX15 мають іскристий, барвистий почерк з ударними, щільними басами, насиченою та енергійною серединою, дзвінкими та переливчастими верхами, масштабною сценою і ефектною розстановкою акцентів. У рамках свого цінового сегменту, вони досі залишаються помітним гравцем. Я люблю їхню яскравість і красиву палітру тембрів. Проте FH19 більш комфортні, басовиті і лампові, дехто може зупинитися на них, заодно зекономити.

І, врешті, динамічні FiiO FD7/FDX. Делікатні, затишні, невимушені та життєрадісні. Звучання здається нейтральним, спокійним, збалансованим по всьому спектру, з непоганою роздільною здатністю. Таке скруглене, об'ємне і м'яке. FH19, у свою чергу, грають ясно і артикульовано, точніше фокусують увагу на напівтонах і деталях, такі ж міцненькі та переконливі, як їхній дизайн. От з цих двох, мені здається, обидві моделі досить універсальні, хоча кожна зі своїми особливостями.