Огляд Bluetooth-ресиверів FiiO BTR3K і BTR5 – кишеньковий HiRes

З першими Bluetooth-ресиверами фірми FiiO я познайомився близько трьох років тому. Тоді подібне портативне аудіообладнання було чимось новим, раніше мені не знайомим і викликало зацікавленість. Самі перші ресивери FiiO мали певні вади, однак поступово вдосконалювалися – ставали більш технологічними, функціональними і ефектними за своїм дизайном. На сьогодні в модельному ряду компанії знаходиться 3 ресивери – самий простий mBTR, середній BTR3K і флагман BTR5. Однак актуальними і основними все таки є дві  старші моделі, а саме FiiO BTR3K і BTR5. Оскільки Bluetooth-ресивери тепер з’явилися у портфоліо інших фірм, то це свідчить лише про перспективність розвитку і випуску подібних пристроїв.

Кожному з наведених ресиверів у мене присвячено окремі огляди, тому наразі я лише доповню інформацію щодо власного досвіду використання BTR3K і BTR5 протягом року. Звичайно ж тут буде значна частина суб’єктивного, однак можливо все це стане комусь у пригоді як розгорнутий відгук користувача.

Альтернатива бюджетним плеєрам та різноманітні сценарії використання

Сучасні Bluetooth-ресивери, зокрема FiiO BTR3K і BTR5, являють собою багатофункціональні пристрої і, відповідно, мають цілий ряд сценаріїв для свого використання. Коротко перерахую основні: під’єднання дротових навушників до смартфонів, які не мають стандартного 3,5 мм роз’єму (блютус-технологія) і як результат – покращення звучання; декодування музики при дротовому з’єднання з комп’ютером, ноутбуком (ресивер працює як зовнішня аудіокарта); передача звуку з телевізору, що підтримує блютус – також зростає якість звучання; можливість підключення до AUX-роз’єму музичної системи автомобіля і подальша передача звуку зі смартфону.

Особисто для мене основним сценарієм застосування ресиверів є підключення їх до смартфону і прослуховування музики «на ходу». Для аналітичного занурення в глибини музики зазвичай використовую або HiRes-плеєр, або стаціонарну систему в домашніх умовах. В той же час, поза межами квартири користуюсь стримінговими сервісами на смартфоні чи слухаю з нього попередньо завантажені музичні файли.

Обидва ресивери FiiO BTR3K і BTR5 мають окрім стандартного роз’єму для навушників, також балансний на 2,5 мм, чого я не зустрічав у бюджетних плеєрах. І це безумовно є додатковим  плюсом. Також дані ресивери комплектуються пластиковими накладками з защіпкою для кріплення – на вулиці це зручно. Окремою перевагою ресивера в мобільних умовах є економія батареї смартфона та можливість відповідати з нього на дзвінки. Ну і про покращене звучання музики, обробленої ресивером я вже зазначав вище.

Керування та автономність

Чим подобаються мені ресивери FiiO, так це доволі уніфікованою і інтуїтивно зрозумілою системою управління. В залежності від режиму роботи користувач може змінювати гучність звуку, запускати або ставити на паузу програвання музики, робити навігацію по трекам (вперед-назад). В режимі розмови – приймати та закінчувати дзвінок. У флагманського BTR5 для полегшення керування передбачений OLED-дисплей, на якому зручно відображається необхідна інформація. У BTR3 лише RGB-індикатор, що змінює свій колір в залежності від застосованого кодеку. Оскільки я використовую ресивери переважно в мобільних умовах, то наявність індикаторів або дисплею для мене не має особливого значення – управління музикою здійснюю «в сліпу», лише фізичними кнопками ресиверів, все інше – зі смартфону. Хоча все це суб’єктивно і справа звички.

Як вже зазначалось, автономність є однією з переваг ресиверів, оскільки дозволяє економити заряд смартфону. В залежності від моделі компанія FiiO заявляє час роботи ресиверів на рівні 9–11 годин. В моїх умовах при  прослуховуванні стримінгових сервісів 1-2 години на день,  одного заряду ресивера вистачало до 5 днів, тобто повністю на робочий тиждень. Зрозуміло, що час автономної роботи може суттєво відрізнятися у інших користувачів.

Якість звучання «на ходу» і стаціонарно

На коробках FiiO BTR3K і BTR5 нанесено сертифікати HiRes audio, Hi-Res wireless і наведено список підтримуваних кодеків. Щодо останніх, то тут повний порядок – окрім стандартних (SBC, AAC, aptX) є і сучасні aptX HD та LDAC. Також використовується версія Bluetooth 5.0. З одного боку, заявлені технології та перераховані кодеки спрямовані на отримання високоякісного звуку як при блютус-підключенні, так і при дротовому з’єднанні. З іншого – при мобільному прослуховуванні  в навушниках частина музичної інформації може просто губитися в фоновому шумі міських вулиць, незалежно від можливостей кодеку.

Блютус-ресивери щодо передачі ними музики я оцінюю лише за двома позиціями – чи досягається кращий звук, порівняно зі смартфоном/ноутбуком, і чи подобається мені таке звучання? FiiO BTR3K і BTR5 впевнено відповідають моїм невибагливим вимогам. Ці ресивери збільшують розміри звукової сцени, покращують технічність звучання та підвищують детальність музики. Звичайно ж ресивери мають і певні відмінності у передачі музики. Флагманський BTR5 видає більш нейтральний звук, робить акцент на мікродетальності та на неупередженому звучанні. Молодший BTR3K трішки акцентує НЧ- і ВЧ-діапазони, музика грає більш мелодійно та емоційніше. Тому вибір звучання між цими ресиверами, без зважання на їх інші параметри, є скоріше індивідуальним.

Якщо використання блютус-ресиверів «на ходу» не завжди забезпечує слухача максимальною якістю звуку (шум вулиць, бездротове з’єднання з втратами), то сценарій зовнішнього ЦАПу – це вже зовсім інша справа – ресивери розкриваються на повну силу. При підключенні до комп’ютеру (ноутбуку) відбувається зростання сцени, як і детальності звучання в цілому. При цьому дещо збільшується глибина НЧ. У BTR3, в залежності від музичного матеріалу, низькі частоти інколи навіть акцентувалися, а у BTR5 – навпаки, трішки додавалося яскравості на відображенні ВЧ-діапазону. У будь-якому випадку – можливість використання BTR3K і BTR5 як зовнішніх ЦАПів є додатковою перевагою цих пристроїв та, можливо, альтернативою недорогим плеєрам.