Лаконічний огляд FiiO FT1 Pro. Порівняння з HiFiMan Sundara Closed-Back та Takstar HF580

Я продовжую свою улюблену тему відкритих магнепланарних навушників. Цей нарис присвячено новинці з бюджетного сегменту – FiiO FT1 Pro. Заявлена вартість у неї дуже спокуслива – $200 (без урахування місцевих податків). Погодьтеся, аудіофільські ізодинами з доступною ціною – колись це була просто утопія, а зараз у нас навіть є вибір серед декількох варіантів. Тому я хочу зробити порівняння моделі з конкурентами. Взагалі, у компанії FiiO з повнорозмірними навушниками не все складалося однаково добре, вони поки лише освоюються в цій категорії Hi-Fi пристроїв. Я тестувала всю їхню лінійку даного форм-фактору, враження були різні. Але FT1 Pro, як тільки вийшли, миттєво стали народним хітом. У мене якось підозріло часто питали думку щодо них, і ось тепер нарешті вони у мене на огляді. Що ж, давайте поговоримо.

Знайомство з моделлю

Почнемо з того, що "Pro" у назві – це абревіатура від "Progressive", що означає "Прогрес" або "Покращення". Тобто, якщо вірити презентації, перед нами вдосконалена версія динамічних повнорозмірів FiiO FT1. Ну, не знаю, я поки що бачу між ними мало спільного, якщо чесно.

По-перше, FT1 Pro отримали повністю розроблені самими FiiO магнепланарні випромінювачі 95x86 мм. Діафрагма товщиною 1 мкм з PET виготовлена за допомогою унікальної системи сапфірово-алюмінієвого подвійного покриття (Sapphire+Aluminum dual-coating technology), котра об'єднує алюміній для провідності та сапфір для жорсткості. А завдяки магнітам з заокругленими кутами, тут реалізовано запатентовану акустичну технологію однорідного магнітного поля.

По-друге, модель має опір 20 Ом та чутливість 95 дБ/мВт@1 кГц (112 дБ/Вrms@1 кГц). Молодші FiiO FT1 були менш вибагливими до підсилення та віддачі струму. Не скажу, що FT1 Pro не зможуть грати від Hi-Res плеєра, їх, на практиці, не так складно розкачати, як я припускала, але все ж стаціонар або потужний портативний ЦАП з підсилювачем розкриють їхній потенціал краще.

Тепер давайте подивимося на ці чергові навушники, що мали щастя потрапити до моїх рук. За свої скромні гроші, виглядають FiiO FT1 Pro достатньо стильно і акуратно. Дизайн стриманий – чорний колір, круглі чаші, лицьові панелі з алюмінію із перфорацією, сталева дуга оголів'я. Тканина амбушюр мені не сильно сподобалася, а от шкірозамінник на оголів'ї відмінний. Хочу зробити зауваження лише стосовно обробки країв металу на кріпленнях, мої ніжні пальчики вони дряпали, можна було відшліфувати їх якісніше. Зате складання прекрасне, корпус надійний та міцний, в цьому плані – дійсно гарна робота.

До комфорту посадки у мене теж претензій немає, я була позитивно здивована. Важать FT1 Pro 374 г, це небагато, особливо для планарів. На голові я їх абсолютно не відчувала, навіть після тривалих аудіофільських сеансів вони не втомлювали, хоча я в цьому страшенно капризна. Але з ними у нас взаємодія відбувалася ідеально. Притиск у них не надмірний, амбушюри товсті та м'які.

І відзначу гідний комплект постачання, яким пристрої в даному класі зазвичай не балують. Тут і два довгі плетені кабелі 1.5 м з 392 жил безкисневої посрібленої міді, 3.5 небалансний та 4.4 балансний, і адаптер на штекер 6.3, і навіть кейс з твердим каркасом для транспортування. Акустичні властивості стокових дротів не позамежні, але рівню моделі відповідають. А стандарт конекторів 3.5 дозволяє обрати будь-який сторонній кабель для навушників, тому з часом можна подумати про апгрейд.

Звук

Основне тестування проводилося на Astell&Kern A&Ultima SP3000, iBasso D16 Taipan, iBasso DX320 та iFi iDSD Diablo 2.

Почерк у FiiO FT1 Pro відкритий, енергійний, веселий. Це такі навушники, у яких прямо відчувається їхній життєрадісний характер. Вони так невимушено грають, з такою готовністю підхоплюють мелодію, наче самі не хочуть мовчати. Швидкість хороша, партії сплітаються злагоджено та динамічно, почерк артикульований, панчевий, вміло передає атмосферу треку. Тембри яскраві та барвисті, мені здалися приємними для слуху. Також тішать масштаб та голографічність уявної сцени, є і базове ешелонування планів. Ось вони, переваги форм-фактору.

Зазначу, що розробники тут ухвалили правильне рішення, приділивши увагу не тільки середнім частотам, як це буває у більшості бюджетних виробів, але давши потроху роздільної здатності кожному спектру. Завдяки цьому, FT1 Pro здаються збалансованими, дуже універсальними, такими... адекватними, ціна/якість.

За тоналкою тут помітна V-шка, але без надто смакових контрастів. Звучання органічне, вагоме, з природним об’ємом. Водночас йому властива непогана хльосткість, є частка технічності. Не на рівні флагманів, але достатньо виражена. Звісно, не варто чекати філігранного розсипу нюансів, однак у рамках цього класу музичної інформації вистачає. Розділення інструментів достовірне, картина насичена і колоритна.

В цілому, FT1 Pro явно створені, щоб сподобатися плюс-мінус усім – в міру нейтральні, в міру розважальні, не вганяють в сон відстороненою аналітичністю, але і не дратують форсованими акцентами. Жанрово всеїдні, до матеріалу не критичні. Той самий стиль FiiO, котрого, як я бачу, вони найчастіше дотримуються в своїх недорогих пристроях. Це приклад, коли їм все вдалося.

А як щодо недоліків? На середніх частотах все ж був присутній слабкий туман, це створювало ефект згладженості. Я помітила там брак чіткості, прозорості, мікродеталізації. Ще серед мінусів можу назвати певну синтетичність, хоча це вже суб'єктивно. Як мені здалося, забарвлення йде десь на межі між теплою натуральністю і більш легковажною дзвінкістю, багато що залежить від джерела. Загалом, є компромісні аспекти, але в основному FiiO FT1 Pro показали себе добре, я задоволена.

Баси пружні, зібрані, оксамитові за текстурою, але контрольовані, без гудіння. Саб щільний, глибокий, ґрунтовний, локалізація удару точна. Середина жива, емоційна, з м'яким та протяжним, надзвичайно привабливим вокалом, рухливими партіями інструментів та ненав'язливо окресленими контурами. Яскрава тембральна палітра додає соковитості. Високі частоти ясні, переливчасті, захопливі, не сухі і не агресивні. Звичайно, вони спрощені, але грають достатньо красиво та виразно, з акустичними композиціями справляються.

Конкуренти

Переходимо до порівнянь. Оскільки FiiO FT1 мають динамічні, а не магнепланарні випромінювачі, про них у кількох словах. Дерев'яні чаші, закрита конструкція, бюджетніший цінник. Звук солодкий, плавний, натуральний, більш злитий та співочий, з підкресленою комфортною мелодійністю. FiiO FT1 Pro випереджають колишнього фаворита за швидкістю та технічністю, у них сильніше розділення партій, краще пропрацьовані краї діапазону, більше контролю, повітряності та прозорості. Хоча якщо ви слухаєте музику в дорозі, вибір очевидний.

Про планари FiiO FT5 теж довго говорити не буду, адже особисто мені їхня медова, тепла, аналогова подача виявилася зовсім не близькою. У них чудовий масштаб сцени, але я чекала більше розбірливості та деталізації. Для мене вони темнуваті, але я знаю людей, котрі від них у захваті. Смакова модель, треба пробувати наживо.

Планари HiFiMan Sundara Closed-Back – закрита версія знаменитих Sundara. Теж зацікавлять тих, хто шукає портативний варіант для використання не лише в домашніх умовах. Очікувано, через конструкцію чаш, поступаються FiiO FT1 Pro в плані масштабу та голографічності сцени, панорама у них камерна, інтимна. Також відрізняються за тембральною гамою, тут вона нейтральніша, спокійніша, світліша, що характерно для пристроїв бренду. На СЧ трохи посилюють мікроконтраст, а от на краях діапазону у FiiO роздільна здатність краща. Насправді, обом цим моделям не вистачає чіткості. Але читаємість картини у FT1 Pro все ж вища, а Sundara Closed-Back здаються більш природними і реалістичними. Втім, з моєї точки зору, відкритий форм-фактор для планарів все ще в пріоритеті, я набагато сильніше люблю класичні старші Sundara за їхню тонку аналітичність і красиву ясність.

Ізодинами Takstar HF580 – це прямо протилежність герою огляду. Кабель не змінний, виглядають ще стриманіше, категорично вимагають потужне стаціонарне джерело. І для звуку теж інша концепція. Якщо FiiO FT1 Pro виділяють НЧ та ВЧ, звучать невимушено, весело, ледь округло, то Takstar HF580, навпаки, найкраще показують себе на середніх частотах, мають рівну, лінійну, незабарвлену подачу. Іноді стають сухуватими та прохолодними, можуть давати сибілянти, досить критичні до якості запису. Зате на серйозному матеріалі вражають кількістю дрібних нюансів та вивіреною хльосткістю, вміють бути делікатними, грають точно та прозоро. Почерк більш моніторний, зі своєю специфікою.