До відгуку хочу занурити в контекст, для кращого розуміння моїх емоцій.
Я вже 20-22 роки сиджу в HD650. Трішки менше на 1-2 роки вони підключені через Laconic EC-01 S600 (так це кацапський ламповик, куплявся він дуууже давно). Два роки тому у дружини сталася біда зі здоров'ям тому ці два
детальніше
роки я слухав тільки на ходу портатив Sennheiser TWS2 потім 3.
Пів року тому зрозумів що пока знову за ноутом слухати стаціонар, але Лаконік був не справний. Скільки чекати на ремонт - було не зрозуміло. А свербіло вже сильно, тому подумав треба щось прикупити. Взяв ТА-30. Підключив і почав слухати:
Перше що я відчув, саме відчув, тому що розумів що 650і я не слухай вже два роки, а неймовірний низ в TWSах міг спаскудити сприйняття звуку, так от відчув я певної міри розчарування. Від того що даний сетап не викликав у мене емоцій які я отримував на Лаконіку. Але ж це було давно, можливо вже старий став, вуха почали інакше чути.
Тобто звук наче дуже не поганий. Але щось не так.
Через тиждень-два мені почало здаватися що нарешті мої вуха почали адаптуватися і я почав отримувати задоволення. Але все ще було щось не так. Додав програмний еквалайзер, почав крутити туди-сюди і зрозумів що мені всеж таки наче не вистачає низу. А якщо точніше якоїсь насиченості та пружності звуку.
Через певний час я почав помічати що коли накручую ручку, то звуку стає....більше. Вуха починають грати голосніше але...але наче як не лінійно піднялась гучність, а скоріше вуха кричать але не збільшують тиск. Тобто щось типу як визжати трішки у середньо-верхньому діапазоні. Але насиченості, напруги, панчу, басу, атаки - цього всього немає. І я вже змирився що я став старим і погано чути =) Але був ще один показник який я пам'ятав але він не мав відношення до слухового аппарату, тому я ніяк не міг до кінця списати на якусь суб'єктивність сприйняття бо було одне але.
Слухав я ТА-30 три місяці і тут мені сьогодні повернули Лаконік.
Підключив, одяг вуха, включив Hans Zimmer - Mountains.....і заридав. Просто заридав як диття. Тому що це було ВОНО!
650і нарешті стали такими як були! І повернулось те саме що ніяк не могло бути суб'єктивним а саме:
коли викручуєш ручку на 2-3 години то на ТА-30 просто стає боляче слухати через ось цей верхньо-діапазонний завал, і нічого більше я не міг отримати на такому посиленні. А от Лаконік дав те чого не вистачало - на стільки велику міць що 650і при міцниому насиченому басі, ударах і т.д. просто напросто починають ходити ходуном у тебе на голові. Стільки потужності передається що корпус навушників починає рухатись. Це ось те що не могло бути суб'єктивним аж ніяк. Тобто це мені довело що всеж таки ТА-30 не витягують 650.
І це сказалось на всьому діапазоні звуку. Інструменти ожили. Вони повернули собі живість, основу, форму.
Hans Zimmer - Mountains на початку треку звук клацанья чогось наче маятник годиннику. На ТА-30 коли слухаю то клацання звучить наче як порожнє. Уявіть що хтось клацає ротом. Тобто звук дзвінкий, і не має в собі маси. В той же час на лаконіку я чую дерево!!! Я відчуваю що цей звук робився інструментом яким оснований на дереві, має окрас дерево, основу!!!
Загалом звук на лаконіку зібраний, кожний інструмент має зібраність, натуральну насиченість, основу звуку кожного інструменту. В той же час ТА-30 в порівнянні розмазує деталі звуку, не має тієї основи звуку інструментів.
Kiss the cloud - Yello, Fifi Rong.
Тут на самому початку з 3-4 секунди починає панчити якийсь інструмент. На Лаконіку вуха починають гуляти, реально бити мені по перетинкам. Та-30 нажаль просто передає звук шо там щось б'є та панчує але ти цього не відчуваєш.
Голос вокалістки зроблений так що він наче розмивається по всій сцені (СЦЕНА, я нарешті згадав що це таке на Лаконіку). На ТА-30 він просто розмазується по всій горизонталі. Мало того інструменти всі разом з ним розмазуються і звук весь такий спейсовий, розмазаний, наче з натяком на ніжність чи що. На Лаконіку голос вокалістки зберігає цей ефект розмазаності в просторі але я чую і відчуваю його здебільшого в центрі (звісно окрім моментів коли його пускають відокремленим в оба вуха спеціально). В той же самий момент решта інструментів зібрана по своїх місцях. На 10 та 2 години, решта гуляє вшир аж до 9 та 3. Мають свою звукову основу, насиченість, натиск, голос і просто.....я сиджу і тупо ридаю.
Єдине порівняння яке я можу вам дати з тих що можете в реальному житті отримати це візьміть колонки, поверніть їх в стіну. Звук буде розмазаним, інструменти не зібраними і втратять свою основу. Розм'якнуть. Ви будете чути що там має грати, як воно має грати але фізично не будете відчувати весь панч та зібраність звуку.
Коли ви повернете колонки на себе - інструменти оберуть своє місце, зберуть до кучі кожен свій звук. І т.д.
АЛЕ! Це все чути якщо ви:
1) Маєте два підсилювача паралельно і перетикаєте вуха з одного в інший. Тоді на миттєвій різниці ви почуєте різницю.
2) Якщо ви мали інший підсилювач довгий час, слухали його довго і вже просто на підкорці чуєте його.
Це як з машиною. Коли ти їздиш перший рік - все однакове. Якщо пересядеш кілька разів на день з однієї в іншу - можеш відчути що щось тут по іншому, але саме що - хз. І тільки після довгого часу водіння ти вже будеш відчувати тонкі ньюанси. Так і тут.
Тракт 2 шт:
1) ТА-30 => HD650
2) IBasso DC03 => Laconic => HD650
Заключення.
Якби ТА-30 був моїм перший підсилювачем - я був би більше ніж задоволеним. Качає навушники, вбудований ЦАП, підключай куди хочеш. Гарний. Естетичне задоволення всеж таки не останнє діло.
Але нажаль та на щастя в моєму житті був інший підсилювач і я маю з чим порівнювати. Тому якщо ви до цього нічого не чули, і не знаєте що ж обрати - можете сміливо обрати ТА-30. Але якщо готові до заморочок, проб та помилок, до витрати певної суим коштів для підбору крутого або просто вашого підсилювача - тоді експерементуйте.
Згорнути
Переваги:
Гарний. Вбудований ЦАП.
Недоліки:
Не виправдав сподівань.